Читати книгу - "Учта для гайвороння"

— Отак гаруватиму ще рік — то може, зрівняюся майстерністю з Пеком, — мовив Хайме. Пан Ілин заклекотів тим своїм сміхом, яким показував, що йому весело. — Ну, ходімо перехилимо по чарці доброго червоного з льохів Гостера Таллі.

Вино міцно увійшло в їхній вечірній звичай. Кращого за пана Ілина почарківця годі було і шукати. Він ніколи не переривав розповіді, ні на що не скаржився, не просив ласки, не розповідав довгі безглузді байки — лише пив і слухав.

— От би вирізати язики усім моїм друзям, — мовив Хайме, наливаючи келихи. — І родичам теж. Мовчазна Серсея — хіба буває щось краще? Ну хіба сумуватиму за її поцілунками з язиком.

Він перехилив келиха. Вино було темно-червоне, солодке, міцне, миттю зігрівало згори донизу.

— Вже й не пригадаю, коли ми почали цілуватися. Наприпочатку все було так невинно. А потім — ні. — Він відставив келих убік. — Тиріон якось казав, що хвойди не бажають тебе цілувати. Вгойдають, аж у голові загуде, казав він, але своїми вустами ти їхні не впіймаєш. Яка твоя думка: моя сестра цілує Кіптюга?

Пан Ілин не відповів.

— Якось нечемно вбивати свого власного присяжного братчика. Мабуть, варто його вихолостити і вислати на Стіну. Саме так учинили з Лукамором Ласим. Але пан Озмунд так легко з вихолощенням не змириться, це вже напевне. На додачу він має братів, з якими варто рахуватися. Брати бувають небезпечні. Коли Аегон Негідний прирік пана Теренса Тойна на смерть за невірність своєї коханки, Тойнові брати зробили все можливе, щоб його вбити. Всього можливого виявилося недостатньо, дяка Драконолицареві, але не тому, що їм бракувало завзяття. Все це записано в Білій Книзі. Все це, і багато іншого. За винятком того, що мені робити з Серсеєю.

Пан Ілин провів пальцем поперек горлянки.

— Е ні, — заперечив Хайме. — Томен втратив брата, а перед ним чоловіка, якого вважав батьком. Якщо я позбавлю його ще й матері, він мене зненавидить… а його мила маленька дружинонька знайде спосіб обернути цю ненависть на користь Вирієві.

Пан Ілин вишкірився усмішкою, яка Хайме не сподобалася. «Бридка усмішка бридкої душі.»

— Забагато патякаєш. Вкоротити б тобі язика, — сказав він лицареві й пішов спати.

Наступного дня до замку з порожніми руками повернувся пан Дермот з Мокрохащів. Коли його запитали, що він знайшов, лицар відповів:

— Вовків. Кілька сотень тієї клятої наволочі.

Вовки позбавили життя двох стражників з його загону — вискочили просто з пітьми і миттю розірвали.

— Озброєних, у кольчугах, у вивареній шкірі! Звірі зовсім їх не боялися. Перед смертю Ятек сказав, що зграю очолювала вовчиця неймовірного зросту. Лютововчиця, якщо вірити його словам. Ще й конов’язями кляті гемони погуляли — зарізали мого улюбленого гнідого.

— Коло вогнищ навколо табору напевне б їх відлякало, — зауважив Хайме, хоча мимоволі зачудувався. Чи не могла лютововчиця пана Дермота бути тією самою, що колись подерла Джофрі на перехресті?

Втім, попри всіх вовків і вовчиць, хай скільки їх було, пан Дермот узяв свіжих коней, ще людей, і знову вирушив у дорогу наступного ранку — поновити пошуки Бріндена Таллі. Того самого полудня панство Тризуба прийшло до Хайме спитати дозволу на повернення до своїх маєтностей. Хайме його дав. Князь Дудар питав також про свого сина Марка.

— Усіх бранців викуплять, — пообіцяв Хайме.

Коли річкові пани пішли, князь Карил Ванс лишився і додав:

— Пане Хайме, вам слід з’їздити до Крукоберегу власною особою. Поки там коло воріт стоїть Джонос, Титос ніколи не скориться, от побачите. Але я знаю, що перед вами він зігне коліно.

Хайме подякував князеві за пораду. Наступним прощався Дужий Вепр. Він хотів повернутися до Даррі, як обіцяв господині — битися з розбійниками.

— Ми проїхали пів-держави від краю до краю, і заради чого? Щоб ти примусив Едмура Таллі обісцяти штани? Про таке пісень не складають. Я хочу битися, Хайме! Хочу здобути собі Хорта. Або порубіжного князька.

— Хортова голова — твоя, аби зумів її дістати, — відповів Хайме. — Але Беріка Дондаріона слід захопити живим і привести до Король-Берега. Його страту мають бачити тисячі очей, інакше він знову втече від смерті.

Дужий Вепр побурчав, але зрештою погодився. Наступного дня рушив і він, разом зі зброєносцем та загоном вояків, а також із Безбородим Джоном Бумбаком, котрий вирішив, що полювання на розбійників йому смакує більше, ніж повернення до дружини, що по всіх усюдах славилася своєю потворністю — можливо, навіть мала бороду, якої бракувало чоловікові.

Хайме лишилося ще дати ради колишній залозі замку. Всі до останнього, вони клялися, що нічого не знали про наміри пана Бріндена і гадки не мають, де він може ховатися.

— Брешуть! — наполягав Емон Фрей, але Хайме їм вірив.

— Якщо ні з ким не ділитися своїм задумом, ніхто тебе не зрадить, — зауважив він.

Пані Генна хотіла піддати кількох людей тортурам, але Хайме заборонив.

— Я дав Едмурові слово, що нікого з залоги не зачеплять, якщо вони складуть зброю.

— Як це по-лицарському, — пирхнула тітка. — Біда, що тут доречніша тверда рука, ніж лицарські витребеньки!

«Спитай Едмура про мої лицарські витребеньки, — подумав Хайме. — Спитай про метавку.» Чомусь йому здавалося, що коли маестри писатимуть про нього в літописах і розвідках, жоден не сплутає його з Аемоном Драконолицарем. І все ж душа його повнилася несподіваною втіхою. Війну було майже виграно. Дракон-Камінь узято, Штормоламові лишилося недовго — в цьому він сумнівів не мав. Коли Станісові до смаку Стіна, то хай там і сидить; північани віддячать йому не більшою любов’ю, ніж штормове панство. Якщо його не знищить Руз Болтон, то доконає зима.

А йому тим часом вдалося дати ради Водоплинові, не здіймаючи зброї ані проти Старків, ані проти Таллі. Коли він знайде Чорноструга, то буде вільний повернутися до Король-Берега. Саме там йому місце — поруч з королем. «Поруч із сином.» Чи захоче Томен знати, хто його батько? Правда може коштувати йому престолу. «Що тобі краще мати: батька чи стілець під дупою? Що скажеш, хлопче?» Хайме дуже хотів би знати відповідь, але не знав. «Ставити королівську печатку на папери він таки полюбляє…»

Правду кажучи, хлопчик міг йому навіть не повірити. Серсея б сказала, що то брехня. «Мила моя сестра, брехуха і