Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

- Та годі тобі, Амосе, - тихенько проказав містер Візлі, - ти ж не припускаєш, що це вона?.. Чорна мітка - то чаклунський знак. Його не зробиш без чарівної палички.

- Власне, - погодився містер Діґорі, - адже вона мала паличку.

- Що! - очманів містер Візлі.

- Ось, подивися. - Містер Діґорі показав містерові Візлі чарівну паличку. - Тримала її в руці. А це ж порушення третьої статті Кодексу користування чарівними паличками. «Жодній нелюдській істоті не дозволяється носити або використовувати чарівну паличку».

Тієї миті щось ляснуло і біля містера Візлі явився Лудо Беґмен. Він розгублено закружляв на місці, дивлячись угору на смарагдово-зелений череп.

- Чорна мітка! - захекано мовив він і, мало не розтоптавши Вінкі, обернувся запитально до колег. - Хто це зробив? Ви їх упіймали? Барті! Що діється?

Містер Кравч повернувся з порожніми руками. Його обличчя було й досі примарно-біле, а руки й вусики сіпалися.

- Барті, де ти був? - поцікавився Беґмен. - Чому я не бачив тебе на матчі? Твоя ельфиня тримала для тебе місце... ох, ненаситні Гаргуйлі! - Беґмен аж зараз помітив у себе під ногами Вінкі. - Що з нею?

- Я мав багато справ, Лудо, - нервово пояснив містер Кравч, майже не розтуляючи губ. - А мою ельфиню приголомшили.

- Приголомшили? Хто? Ви всі? За що?..

І тут до Беґмена дійшло. Він глянув на череп, тоді на Вінкі, а тоді на містера Кравча.

- Та ні! - сказав він. - Вінкі? Вичаклувала Чорну мітку? Вона б не змогла! Та ще й без чарівної палички!

- Паличку вона мала, - пояснив містер Діґорі. - Лудо, коли я її знайшов, вона тримала паличку в руках. Якщо ви не заперечуєте, містере Кравч, то варто було б почути, що нам скаже вона сама.

Кравч ніяк не зреагував на ці слова, але містер Діґорі, здається, розцінив цю мовчанку як знак згоди. Він спрямував чарівну паличку на Вінкі й сказав:

- Розсійчари!

Вінкі заворушилася. Її великі карі очі розплющилися й збентежено закліпали. Під поглядами мовчазних чаклунів вона, тремтячи всім тілом, сіла. Побачила ноги містера Діґорі, повільно й боязко глянула в його обличчя, а тоді ще повільніше подивилася на небо. Гаррі побачив у її величезних застиглих очах відображення летючого черепа. Вінкі зойкнула, дико глянула навколо й залилася слізьми.

- Ельфине! - суворо звернувся до неї містер Діґорі. - Ти знаєш, хто я такий? Я службовець відділу контролю за магічними істотами!

Вінкі почала гойдатися туди-сюди, дихання в неї стало уривчасте й судомне. Гаррі пригадав, що так поводився Добі в моменти боязкого непослуху.

- Як бачиш, ельфине, тут нещодавно хтось вичаклував Чорну мітку, - вів далі містер Діґорі. - А трохи пізніше саме під нею виявили тебе! Прошу це пояснити!

- Я... я... це не я робити, пане! - мало не задихалася Вінкі. - Я не знати хто, пане!

- Ти тримала в руках чарівну паличку! - гаркнув містер Діґорі, тицьнувши паличку їй під носа. Зелене світло, що сіялося на галявину з черепа, впало на паличку і Гаррі її впізнав.

- Це ж моя! - вигукнув він.

Усі подивилися на нього.

- Вибач, що? - здивувався містер Діґорі.

- Це моя чарівна паличка! - повторив Гаррі. - Я її загубив!

- Загубив? - недовірливо перепитав містер Діґорі. - Ти це визнаєш? Ти її викинув після того, як вичаклував Мітку?

- Амосе, та що ти таке кажеш! - розсердився містер Візлі. - Чи міг би Гаррі Поттер вичаклувати Чорну мітку?

- Е-е... авжеж, ні, - прокректав містер Діґорі. - Вибач... мене занесло...

- Але я не тут її загубив, - вів далі Гаррі, показуючи на дерева під черепом. - Коли ми ще тільки забігли в ліс, її вже в мене не було.

- Отож, - знову суворо глянув містер Діґорі на Вінкі, що зіщулилася біля його ніг. - То ти, ельфине, знайшла цю чарівну паличку? І вирішила нею погратися?

- Пане, я нею не чарувати! - пискнула Вінкі, а сльози рясно бризнули на її плескатий, схожий на цибулину ніс. - Я лише... лише... підняти її, пане! Я не робити Чорну мітку, пане, я навіть не знати, як!

- То була не вона! - втрутилася Герміона. Вона помітно нервувала, звертаючись до всіх оцих міністерських чаклунів, однак рішучості їй від цього не забракло. - У Вінкі голосочок писклявий, а той голос, що вимовляв закляття, був набагато нижчий! - Вона глянула на Гаррі й Рона, чекаючи від них підтримки. - Він анітрохи не був схожий на Вінкі, скажіть.

- Не був, - похитав головою Гаррі. - Ельфиню той голос не нагадував аж ніяк.

- То був людський голос, - додав Рон.

- Що ж, скоро довідаємось, - прогарчав містер Діґорі, на якого їхні пояснення не справили враження. - Дуже легко з'ясувати, яке закляття перед цим виконувала чарівна паличка. Ельфине, чи ти про це знала?

Вінкі затрусилася й рішуче закрутила головою, аж вуха заляскали, а містер Діґорі зіставив докупи кінці своєї й Гарріної чарівних паличок.

- Пріор Інкантато! - заревів містер Діґорі.

Гаррі почув, як перелякано зойкнула Герміона, коли з того місця, де з'єдналися чарівні палички, вирвався велетенський змієязикий череп - хоч він і був блідою тінню того зеленого черепа, що висів високо в небі. Здавалося, що він зроблений з густого сірого диму - така собі мара справжнього заклинання.

- Делетріус! - вигукнув містер Діґорі, і цей примарний череп зник, залишивши по собі хмарку диму.

- Ну? - тріумфально прохрипів містер Діґорі, втупившись у Вінкі, що судомно здригалася.

- Я це не робити! - пропищала вона, закотивши від жаху очі. - Я не робити, не знати, не знати, як! Я бути чемна ельфиня, я не вживати чарівна паличка, я навіть не вміти, як!

- Тебе застукали на гарячому, ельфине! - гримів містер Діґорі. - Піймали зі знаряддям злочину в руці!

- Амосе, - втрутився містер Візлі, - подумай сам... лише одиниці серед чаклунів здатні виконати це заклинання... де б вона його навчилася?

- Може, Амос хоче сказати, - холодно додав містер Кравч, сердито акцентуючи кожне слово, - що я тільки тим і займаюся, що навчаю своїх слуг вичакловувати Чорну мітку?

Запала глибока неприємна тиша.

Амос Діґорі перелякався. - Містере Кравч... ні... авжеж, ні...

- Ви хочете звинуватити двох присутніх тут людей, які аж ніяк не могли б вичаклувати цю Мітку! - гаркнув містер Кравч. - Гаррі Поттера... і мене самого! Амосе, сподіваюся, ви знаєте біографію цього хлопця?

- Аякже... хто ж її не