Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Вони обійнялися з Ельгортом, коли він раптово вирівнявся.

–Що? – не зрозуміла Ебіґейл.

Він дивився вдалину, примруживши очі.

–Щось не так.

Ельгорт повернувся до палацу, дівчина схопилася за ним. Ельга стояла біля вікна з таким самим виразом обличчя. Калерія виглядала настороженою, її погляд метушився кімнатою. Пайпер і Пітер були злими, але їхні очі теж весь час бігали. Анжела виглядала схвильованою, її груди здіймалися і різко опускалися.

"Чому всі такі налякані?" – не розуміла Ебіґейл.

–Щось насувається... – відповідаючи на її уявне запитання, заявила Ельга.–Потрібно перенести батьків і дітей.

Пітер схопився, хапаючи Маврика на руки, обійняв Оліпію, яка взяла за руку Кортні. Вони зникли за жовтим туманом. Ельгорт підійшов до батьків і повернувся до Ебіґейл.

–Ходімо, сніжинко...– сказав він, вичавивши насторожену посмішку.

–Я залишаюся.– відповіла дівчина.

–Не дуркуй.– відповіла мама.– Іди з Ельгортом.

–Я нікуди не піду! – крикнула Ебіґейл, і всі кубки на столі перевернулися, рідини розтеклася по підлозі.

Але білий туман усе ж забрав дівчину. Ельгорт прошепотів "вибач", і повернувся до палацу. Ебіґейл розлютилася і широким кроком попрямувала до ванної. Знову набираючи воду, вона забралася у ванну, але переміститися їй ніяк не вдавалося.

Усі покинули палац, вийшовши на вулицю.

–Ми можемо підняти захист? – запитав Ельгорт.

–Ми повинні зупинити їх.– заявив Пітер.– Захист ставити запізно, вони побачили палац здалеку, а отже зможуть увійти, навіть при заклинанні.

–Я не відчуваю магів.– зауважила Ельга.

–Я, до речі, теж.– задумався Пітер.

Почувся гул натовпу, з усіх боків галявини почали стікатися фантоми. Кілька облич виявилися знайомими, Ельга і Пітер похитнулися назад. З натовпу пронирливо вискочила Фібі.

–А ти що тут забула, ідіотко? – зітхнула Ельга.

–Так, як ти смієш! – скипіла вона.

–Ну–ну, не гай часу, красуне.– Пірс провів пальцем по обличчю сирени, і вона, заплющивши очі на секунду, відкрила їх і злісно втупилася на Ельгу.– Бачиш її корону? Коли все закінчиться, я віддам її тобі.

Фібі хижо посміхнулася.

–А ти хто такий, смертний? – Ельга спустилася зі сходів і обійшла його, матеріалізувавши гострий крижаний кинжал. Вона підняла ним підборіддя Пірса і той відбив його від неї, намагаючись штовхнути Ельгу. Але та підняла руку, і він ударився долонею об лід.

–Привіт, Найджеле! – пожвавився він, зустрівшись із колишнім однокласником поглядом. – Пам'ятаєш мене?

Найджел уважно розглянув його і витріщив очі.

–Пірсе? – здивувався він.

–Так, нелегко мене впізнати, адже з нашої останньої зустрічі минуло двадцять сім років! – крикнув він і розреготався. – А ти зовсім не змінився. У чому секрет?

–Е... правильне харчування? – ніяково посміхнувся він.

–Якби! Було б дуже кумедно почути це від людини. Але ти такий самий виродок, що й вона... – він ткнув пальцем в Ельгу і та, зітхнувши на Пірса морозним потоком, відсунула його вдалину натовпу.

–Мерзото! – виплюнув він.

Підійшовши до бульдозера, Пірс забрався в кабіну. Калерія підняла руку, і всю машину скувала електрика. Та впала на землю потворною купою.

–Давай краще я.– запропонував фантом і, піднявши руки, грюкнув у долоні. Ґанок палацу розколовся, утворюючи величезну тріщину, перший поверх із гуркотом провалився вниз.

Ельга закричала. Пірс заплющив очі.

–Ох... і подумати не міг, яка насолода для вух крики розпачу мерзоти... – він повернувся до фантома знову, і той знову підняв руки.

Ельга метнула в нього кинжал і фантом впав на коліна.

–А мерзота–то ще й дурна! – розреготався Пірс. – Фантомів не вбити!

Фантом–телекінетик знову встав, не виймаючи кинжалу з грудей, і знову підняв руки вгору. Раптово він зупинився і, як зачарований, побіг на Пірса, встромивши в нього той кілок, яким був проткнутий зам, схопивши Пірса за плечі. Ейдан стояв навпроти, щільно заплющивши очі, він наказував фантомам.

Пірс вилаявся, відштовхнувши фантома від себе.

–Схопити хлопця. Знахарів! – крикнув він.

Фантоми Ельварії та Ельса підійшли до Пірса, вилікувавши його. Рана не затягнулася повністю, але більше не була смертельною. Два фантоми схопили Ейдана і приставили ніж до його горла.

Найджел опустив руками дерева, але фантом відбив атаку і дерево залишилося на місці.

–Яка краса...– протягнув Пірс, глянувши на Найджела.– А він із вами? Що ще покаже? Цей маленький Пітер Пен.– розреготався він.

Ельга підняла руки.

–Тільки посмій послати на нас ще хоч частину своєї сили, і твій хлопчина помре. Вирубайте його. Від нього одні неприємності.