Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

- Нічого подібного я не казала і не думала, пане ректоре. Я сказала - не вірю. Не бачу ні вашої вигоди, ні бажання захоплювати владу. До речі це досить дивно - таке небажання при ваших можливостях. Дракони - дуже владні істоти.

- Звідки ви не бачите, адептко?

- Звідти, що ви ненавидите навіть ректором бути. І вас просто молили взяти на себе цю роботу, я бачила в архівах листування з цього приводу. А королівство, ще й таке зачухане, не при її величності будь сказане, то ще більший гемор.. тобто потребує більше уваги й часу. От я, наприклад теж не палаю бажанням нічого відновлювати після занепаду, але…

- Не лякайте мене, адептко. Я не дозволю вам робити ніяких переворотів. І до речі у вас все одно б нічого не вийшло.

- Я перепрошую, пане ректоре. Але все б у мене вийшло. Я просто не збираюся робити переворотів. Тут. Тут я маю просто отримати диплом і прийняти хазяйство. У нашій Кринжовій Трясовині є  спадок мамусі. Його… А не важливо.  То була таємниця, але раз ми з вами змовники. 

І адептка Тян без дозволу повідала мені таємницю, яку я тепер маю берегти, як чесний лицар. І не можу розказати Ружені ні слова. Дуже підступно і незручно.

- Я тут для того, щоб з дипломом на руках відібрати матусин посаг. - сказала моя секретарка. - І якщо ви мені допоможете, я виконаю ваше доручення в іншому світі. Ви ж про це?

А це ж я її шантажував. Як вийшло, що тепер умови ставлять мені?

- Я про це. - відповів цій нечемі. - І щоб захистити права дівчини в біді, зовсім не треба ніяких умов.

Вона зміряла мене зневажливим поглядом до речі це не так просто, бо вона мені й до пахви маківкою не дістає.

- Я не дівчина в біді пане ректор. Повірте. І впораюся сама, якщо ваші принципи вам не дозволять брати участь у захопленні новопридбаних земель члена парламенту. Бо як раз цей іспит у мене прийме мамуся. А як не впораюсь, перездаватиму татові. І краще б мені впоратись. 

- Адептко Тян, якщо це ваші родові землі, тобто болота, я вам допоможу. Без умов. І без виконання мого доручення.

- Давайте ваше завдання, пане ректоре. Мені від вас потрібна тільки допомога з дипломом. Я виконаю, якщо буду в силах, будь-яке доручення. А то сесія надто скоро.

Схоже, принципи є не тільки у мене. І мене штовхають на службове порушення. І не штовхають на державну зраду. Це чомусь розчулює. 

Я остаточно наважився саме тоді. І потім сто разів пошкодував. І сто один раз похвалив себе. 

Я переніс нас в кабінет, Дістав зі схову кілька конвертів.

Показав їй перший, обережно відкрив його. Там лежала подерта валентинка. 

- Бачите цей артефакт, адептко? 

- Бачу звісно. У мене нормальний зір, пане ректоре, тобто змовнику. Можна без драми?

- Добре. Цей артефакт має зреагувати на мою пару. Пара знаходиться в іншому світі. Координати в другому конверті. Відкриєте його тільки тоді, коли покинете цей світ. Не раніше.

- І що далі?

- Якщо артефакт притягне мою пару, тобто прилипне до її руки так, що не можна буде відірвати.   Тільки ви ж не відривайте, адептко. Пара без руки - то не комільфо. Так от, якщо тест на парність буде позитивний,  ви повинні чесно або ні вмовити або змусити її прибути сюди. 

Ви ж можете переміщати з разом із собою якусь масу?

- Якусь можу. - вона показала на широкі рукави своєї форми, зроблені Магдою по моєму особистому проханню. -  Не таку велику, як ваша, пане ректор. А от якщо вона не важить більше, ніж її величність - можу. І це все? А…

- Все. На ваше питання чому і все таке, відповім - я досяг віку, в якому маю отримати пару. І без її ініціації, ну вам про це ще рано знати, не можу переміщуватись між світами.

- Я зовсім не про це хотіла спитати, пане ректоре. - знову перебила мене моя змовниця. -  Ви ж пам’ятаєте, що та дівчина тепер старше мінімум на стільки років, скільки ви провели нарізно?

Упс. От як вона так швидко метикує?  А я й не подумав про це. 

- Це прикро, але не критично,адептко.

- Тоді нема питань. Чекайте на ме…  Ой. Якщо вона - не вона. Ну тобто не пара. Що робити?

- Нічого, адептко. Просто негайно вертатися. Я ні в якому разі не прошу вас ризикувати або робити щось важке. Ви просто знаходите її за ознаками описаними в третьому конверті. Даєте їй обривки валентинки. Якщо вони  не прилипають, просите вибачення за доставлені незручності , забираєте індикатор і повертаєтеся. І я виконую умови нашої змови. Якщо ні - те ж саме, включно з вибаченнями за незручності. Тільки повертаєтеся разом з моєю парою.

А якщо ви знайдете час для відвідин моїх батьків, до їх садиби поруч з домом кандидатки на пару, то передасте їм від мене привіт і розкажете, що знаєте.  І за це, а не за виконання доручення про доставлення пари, я вам, можливо, випишу диплом. 

І знаєте, що вона зробила?

Адептка Взяла однією рукою мою руку, повернула долонею вгору і ляснула по ній долонею своєї правиці.

Так сильно статичною електрикою мене ще ніколи не било. Наче голка проштрикнула серце наскрізь. Аж сльози бризнули з очей. І адептка теж явно відчула щось подібне, бо  трясла рукою аж поки я не склав всі п’ять секретних конвертів стопкою.

П’ять конвертів для того, щоб повідомити те, що можна сказати однією фразою! Що зі мною зробили ці двадцять років? Ця канцелярія в'їлася в мене так глибоко, що позбутися її буде складно. 

Зате у мене все розкладено послідовно. І у мене нарешті буде пара. 

Адептка Тян блискавичним рухом сховала всю канцелярію в рукав і зникла, підстрибнувши так, що може й побила рекорд академії зі стрибків у висоту без розбігу.

-Обережніше там. - сказав я в космічну пустку. І відчув холод, ніби з міжпростору. В цю мить я зрозумів, як низько опустився, як порушив педагогічну і драконячу етику, відправивши слабку дівчину в небезпечну подорож. 

Звідкись зі стелі до моїх ніг плавно опустився аркуш. Це була чиясь любовна записка, на обороті якої було зовсім не каліграфічно нашкрябано коротке послання.