Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

Настав день весілля. На диво і на щастя, все було готове і начебто ідеально. Я встала ще о п'ятій ранку, щоб добре усе підготувати.

Ось,що означає відсутність коханця або хлопця. Вночі нічим зайнятися, окрім сну. Щодо "самопомічі",то з цим я вправлялася швидко.

Оскільки,єдина фантазія,яка останнім часом нав'язливо захоплювала мене в душі, дуже нервувала.

Одним словом,як ви розумієте, хороший секс важко забути. І це було єдиним,що залишилося в мене.

Я повністю зцілилася і опановувала нову роботу. Хвала ми ще були в Англії і я не була прив'язана до сірого кабінету в не менш сумному офісі.

При цьому, встигла заочно вивчити половину працівників брата. Так дивно все це було для мене.

До цього всього моя нова робота займала майже весь мій вільний час. Тому, я більше не могла дозволити собі час на роздуми.

Брат таки "ганяв" мене з безліччю доручень і не давав спокою. Я вияснила,що особистий помічник+секретарка, мають різноманітні обов'язки.

Від постійної ділової переписки до забирання смокінгу з хімчистки. Також, бронювання різних столиків у ресторанах,де будуть відбуватися не тільки ділові зустрічі.

Проте,саме цю роботу я виконувала ідеально. Мені було приємно робити для майбутньої мами сюрпризи.

Я завжди не забувала про квіти і намагалася догодити нареченим. За це Ксеня сіяла і взяла мене в роль своєї дружки.

Щодо друга нареченого я знала тільки те,що це добрий знайомий Святослава. Якого він знає давно.

Відповідне виключало з'яву одного небажаного гостя на весіллі. При чому,на репетиції нашого торжества,я переконалася на всі сто відсотків, що Артура не буде.

Владислав виявився доволі приємним молодим чоловіком. Плюс до цього він був вільний від шлюбу і відносин.

Я навіть подумала, що він таки красень. Також, вирішила, що годі мені ванної. Тому, десь під шум свята я скористаюся своєю роллю дружки.

Все ж це буде ідеальним варіантом. Він живе в Штатах. Отже, після нашого сексу, навіть і швидкого,я більше його не побачу.

Та впевнена, що після місяця утримання мені і цього вистачить. Хоча я тільки в день "ікс" зрозуміла, що це звучить у голові жахливо.

Тому, подумала, що якщо мені щось не сподобається,то я завжди зможу передувати. Адже і Владислав міг бути не налаштований на одноразовий секс.

Фу..це знову жахливо прозвучало. При чому,у моїй голові..

І так,п'ята ранку і прийняття душу. Не думайте забагато це всього лише гігієна..

Далі я пробіглася по списку і зрозуміла, що ми нічого не забули. Хоча щось в мене складається враження, що я хвилююся за це весілля,наче воно може власне.

Навіть неприємне відчуття з'явилося всередині..Не подумайте нічого поганого,але..

Я дуже люблю брата і Ксеня чудова жінка,яку я вже полюбила,як сестру. А ще скоро в мене буде племінник.

І повірте,що я буду тьотею такою, якою тільки можу уявити. При цьому всьому, мені стало трохи сумно.

Я змінила кардинально своє життя. Нова робота,зачіска.. тепер у мене коротке біляве волосся.

Повністю рівне, без жодного пасма кучерів..І я вже ж не визначилася чого хочу від життя.

На зачіску і макіяж пішло приблизно дві години. За цей час,хоч і не малий,і не великий,я так і не зрозуміла, що змусило мене думати про майбутнє у день весілля брата.

Я підійняла голову і побачила красиву жінку. Молоду білявку з яскравим макіяжем та червоною помадою. Єдине, що не вписувалося в цю картину - це сумні очі. Занадто глибокі для цього легковажного образу.

-Thank you, Leonora,-підіймаюся з стільця.

Потім іду до свого гардеробу. Там вже висить моє плаття- комбінація на сьогоднішній день кольору індіго. 

Поволі одягаюся і взуваю чорні лакові туфлі з гострим носком. Вони не дуже зручні,але до цього образу йдуть бездоганно.

Повертаюся навколо дзеркала. Якби можна було виглядати шикарно і всередині...

На годиннику вже восьма. А це означає, що пора йти до нареченої. Я заходжу до її спальні,коли над нею закінчує чаклувати стиліст.

Ксеня встає з стільчика і хоча вона все ще в нічній сорочці та шовковому халаті,її вигляд змушує мене відкрити рота.

-Ти просто неймовірно виглядаєш,-чомусь в моєму голосі відчуваються сльози.

Я навіть не думала, що настільки розмазня..

-Дякую,-бачу, що Ксеня теж ледве тримається.

Отже, потрібно швидко її заспокоїти,бо добре я,можу робити,що хочу. А вона наречена і сьогодні має мати ідеальний вигляд.

При цьому, мені здається, що навіть сльози не зіпсують її красу..

Роблю глибокий вдих:

-Так,зупиняємо наші водоспади,бо зараз заллємо всіх гостей.

Бачу, що мій жарт не дуже допомагає. Звісно,це не вдало, але єдине, що прийшло в голову так швидко. Тим паче, що я сама не в настрої жартувати,бо ледве тримаюся, щоб не розплакатися.

Зрозумійте мене правильно,це не через моє "бідне" особисте життя. А того, що я просто щаслива за брата. За людину,яка постійно була поруч зі мною.

Якщо чесно,то я думала, що одружиться він вже точно після сорока. Коли нарешті нагуляється і банально захоче дітей.

Але ось він зустрів Ксеню,а в таку жінку важко не закохатися. Звісно,я розумію, що в кожного є свої проблеми. Чомусь Ксеня не дуже хоче ділитися історією їх з братом знайомства.

Єдине, що вдалося витягти це те, що вони мають спільних знайомих. Я звісно не дуже наполягала,бо в самої вже з'явилися скелети в шафі.

Проте,я всеодно дуже рада. Чого тільки вартують мої сльози. Щоб ви знали,я рідко плакала раніше. 

Особливо після свого день народження,коли мені виповнилося вісімнадцять років. Але за останній місяць я пролила занадто багато сліз.

При чому, зовсім непотрібних. Але ці все ж важливі.

Моєму братові пощастило в я рада, що хоч трохи розділю в цей день з ним щастя. Вірю, що в мене буде теж саме.

Я вирішила, що все приходить у свій час.

-Я серйозно. Хоча б деяких гостей я все ж би звідси вибила водою. Знаєш,як у мультиках,-беру Ксеню за руки.

Бачу, що цього разу мені все ж вдалося її заспокоїти. Або ж заспокоїлася нарешті я.