Читати книгу - "Покохай мене, Стефанія Лін"

Єднання викликає дикий запал, ейфорію. Не думала, що так буде. Емоційно, мене ніби спустошують й наповнюють заново, щосекунди, не даючи продиху. Я тону, потім злітаю, і знову тону. Шкіра палає. В грудях горить. Серце несеться галопом, у такт пульсу чоловіка. Задоволено простежую які напружені його м'язи, який він сильний, бо притримує за сідниці. У його руках я маленька, лялькова дівчина. Мала, наївна, проте в очах видніється інше. Синьо-зелені океани в цю мить не здатні брехати. О ні, в них бажання. Данте справді рве дах. Шалено дивиться. Піт стікає по скроні, а я пальцями прибираю. 

В якусь мить він зупиняється. Обіймає за талію, притискає до торса й важко дихаючи впирається обличчям у мою шию. Губами заледве торкається поки всередині нас пульсує все. Занурюю пальці у волосся Марка. Мені добре. Дуже-дуже добре. Я взяла його собі, як і хотіла. Він теж взяв своє собі, як і хотів. 

Що тепер далі?