Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

- Ну добре…

- І ще, сайт, я видаляю, і номер теж зміню, і не хвилюйтеся, я буду в порядку, і коли зможу, я зв'яжуся з вами…

- добре дорога…

- І коли ти їдеш?

- сьогодні ввечері….

- Значить це прощання?

- Так, Аркаш …

- ми будемо сумувати  по тобі Софія… - сказала Віра

- Знаю, я по вам теж ... -

А в самої вже трохи сльози не текли, я не любила прощатися, це завжди сльозами закінчувалося.

- я думаю мені час….

- як скажеш..

- За домом доглядайте ...поки його не продадуть..

- звичайно Софія….

- тоді до зустрічі…

- бувай Софія ... - сказала Віра

- Удачі Софія - сказав Аркадій

- я на неї сподіваюся Аркаш ... дуже ....

І ми обнялися, і я мовчки пішла до себе. Там зібрала все, що залишилося, у мене була машина, я в неї все занурила, востаннє глянула на будинок, закрила і сіла в машину, зробивши глибокий, вхід, завела мотор, і поїхала. Усю дорогу я мовчала, навіть Олімп не чіпав мене.

Кілька годин і я була у столиці. Ще годинка і я біля під'їзду будинку Агнес і її чоловіка Степана , він був не поганий хлопець, завжди був мені радий, і він був такий, як і ми. І ще мав дар бачити майбутнє, тож думаю, він в курсі мого приїзду, ну що ж тоді вперед. І коли я заглушила мотор, то Олі сказав:

– Ми на місці?

- Так, Олі ...

- Упевнена, що готова?

- Олі, назад вже пізно.

- він знає?

- Так .....

- Гаразд, пішли ...

- Пішли ...

І ми вили з машини, і, взявши з собою тільки свою сумочку, я закрила машину, і ми з Олі пішли всередину, величезного 10 поверхового сірого цегляного будинку, там ліфтом, дісталися на 6 поверх, де жила Агнес. Я відразу зателефонувала в дзвінок, і мені відразу окрили, я навіть здивувалася, цій швидкості, це було ніби вона мене чекала з хвилини на хвилину, хоча я навіть знаю як. Вона сказала:

- Ох, Софія!!

І Агнес, стразу кинулася мене обіймати! Потім відпустивши мене, я сказала:

- Привіт Агнес ...

- Привіт Софія! Як я рада! Знала б ти сестричка!

- І я рада Агнес, дуже ...

Потім звернулася до мого фамільяра:

- Привіт мій улюблений котик Олімп! Рада бачити, що ти ще з нею! І ще живий!

Він у відповідь кілька разів нявкнув.

А я чула значення: - Привіт, привіт Агнес. Ага, а я, як радий! Особливо тобі! І цьому твоєму «улюблений котик»!

І я йому подумки сказала:

- Нестерпний кіт!

- ага, і це каже відьма, яка в інквізитора втюхалася!

- ОЛІМП!

- Гаразд, зрозумів, мовчу!

І я вирішила відповісти сестрі:

- Ти знала?

- звичайно Соф ...

- Степан?

- Так ... - Усміхаючись, сказала вона

- Що ж я це передбачала, і де він? наш провісник?

- Він поїхав на тиждень у відрядження сказав, що цей час нам потрібно побути з тобою вдвох.

- Значить, він ще щось бачив так?

- Можливо, але мені він не сказав Соф.

- значить точно… і це якось зі мною пов'язано…

- Соф, я, правда, не знаю.

- Гаразд, все нормально Агнес, не переживай ... і тобі не можна ...

- Гаразд….

Він все одно б не сказав ні тобі, ні мені, хоча, мені якби дуже його змусити сказав би, тому мабуть і втік, у так зване відрядження. І вона мене відвернула, сказала:

- Гаразд, сестричка, чого нам тут стояти, бери Олі і пішли в середину, на кухню чаю поп’ємо ...

- так звичайно..

І зайшли всередину. Та одразу на кухню, і стали пити чай, який уже чекав.

І я вирішила запитати:

- ВОНИ знають про мій приїзд до тебе?

- Не знаю, я особисто їм не говорила ...