Читати книгу - "Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова"

Розповіла і жестами показала.

— Добре. Ходімо, буде тобі персональне завдання, поки група розминається. Чіпляйся за одну трубу брусів і, перебираючи руками, але не торкаючись землі ногами, йди до вищих. Там перебираєшся на вищі і так ще один рівень.

Коли доповзла до переходу брусів на вищий рівень, обхопила трубу брусів, що йшла в землю ногами, і трохи підповзла вгору, і за одне дала рукам відпочити.

— Гей, я ж сказав ногами не допомагати.

— Ви сказали на землю не ставати. І як по вашому я переберуся вище?

— Повзи далі, поки хлопці тебе не прогнали.

А хлопці вже присідали й віджималися. Добравшись до кінця, шльопнулася на попу. Було дуже боляче. За кілька секунд поруч з'явився викладач, подивився на моє обличчя і занепокоївся.

— Януше, бігом за лікарем. Крихітко, що болить?

— Ясна річ, магістре, що в неї болить, це булки!

— Нікс, я тобі стусана під зад дам черевиком. Отже, Ліє, половинки або спина і самий низ спини?

— Низ спини і вище.

У групі почулися шепотіння.

— Циц, не лякайте дитину, а ти не ворушись.

Лікар швидко прийшов, оглянув і підхопив на руки, поніс. У лікарській поклав мене набік і почав робити якісь маніпуляції руками, майже не торкаючись до мене.

— Пощастило, що не перелом, але малоприємний забій і хребет трохи поправив. Не болить?

— Ні.

— Добре. Синяк знеболив і він майже зійшов. Ось тримай флакончик із зіллям. Випий у кімнаті, захочеться спати.

— Знаю, — сказала зітхнувши. — Засинаю моментально.

— Тоді нехай брат буде поруч, щоб ти не впала.

— Дякую. А завтра можна бігати?

— Уже сьогодні зможеш.

Братів дочекалася в кімнаті. Вмовили спочатку поїсти, а потім уже пити зілля. На подив у їдальні мені видали невелику порцію і м'ясо було дрібно нарізане.

— Про тебе вчора попередили. І дідусь сказав, у тебе дар став активніше проявлятися.

Коли сказали про дар, я поморщилася, адже це означало кошмари.

— Що востаннє снилося? — запитав хлопець із потоку братів.

Я подавилася їжею після запитання.

— Не став їй таких запитань за їжею, нічого доброго.

Окрисився Януш. Брати допомогли мені прокашлятися, бо я налякала багатьох. Запитання мені повторили після їжі, але я тільки ображено змогла подивитися.

— Що такого страшного могло наснитися? Іграшку відібрали?

— Ділан, ти хоч знаєш, що в неї за дар прокинувся? Ні? То чого ж тупі запитання ставиш?!

— І що за дар?

— Передбачення, — сказав у них за спинами викладач. — Спочатку дар показує тільки те, що пов'язано із загрозою для життя. Щось уже збувалося?

— Більшій частині запобігли, — прошепотіла.

— Добре, що до тебе прислухалися, а не списали на дитячу фантазію.

— Діти про таке не фантазують, — зітхнув Януш.

— Завтра після занять, хочу поспілкуватися з юним даруванням.

Брати тільки кивнули і мене віднесли в кімнату. Дали випити зілля і поклали спати. Після того як прокинулася, сіла робити завдання. Сьогодні пропустила відеоурок, і мені надіслали завдання для самостійної роботи. На щастя, змогла впоратися і відправити.

— Гей, мала, час прокидатися, — покликав Дерек. — Магістр Гаурз учора попередив, що найближчим часом групу Януша ганятиме інший викладач. А Гаурз їде підвищувати кваліфікацію на три роки.

— Ясно, а мені можна на розминку?

— Потрібно!

Цього викладача звали магістр Ялін. Величезний у зрості й у розвороті плечей. Ось із ним точно почуваюся дитиною. Він був вищий за всіх студентів. А коли заговорив, думала, закохаюся. До того ж мені ще й підморгнули.

— Гей, Ліє, не закохайся, — весело сказав брат, — за магістром багато хто сохне.

— Як я їх розумію, — сказала тихо.

Брат сторопів. Але довелося йти бігати. Мене магістр Ялін зловив і підняв на рівень своїх очей. Тримав при цьому пахви.

— Отже кнопка, з тобою у нас окремі заняття.

— А я виживу?

— Звичайно! — сказав він весело.

У чоловіка дуже приємний тембр голосу. Він навіть принюхався, я заплющила очі і стиснулася в грудку.

— Не бійся, дволикий, дитину не образить. Я дволикий, обертаюся знаєш ким?

— Ведмедем?

— Молодець, вгадала! А тепер бігом за братом, кілька кіл у своєму спокійному темпі.

Далі були мої присідання, прес, навіть віджимання і підтягування. Загалом, наприкінці занять, брат тягнув мене на руках спочатку в кімнату, і не слухаючи моїх вересків сам купав, а потім ще й одягав. Брати, коли прийшли, застали двох, трохи злих родичів. Дерек вирішив, простіше не з'ясовувати, що трапилося, і підхопив на руки. По ходу сказав:

— Швидше за все, ввечері заняття не буде. Магістр поїхав уранці, сам бачив. І чим тебе так Януш розлютив?

— Він мене купав!

— І в чому проблема?

Вони реально не розуміють, дійшло до мене.

— Умотали малу, — сказав хтось із хлопців із потоку братців.

Назад мене теж несли на руках. До того ж на підході до кімнати я вже міцно спала і прокинулася тільки до обіду. Довелося попросити перенести мої індивідуальні онлайн уроки на післяобідній час. Бо з тренуваннями у магістра Яліна, я засинала одразу після сніданку. А от ближче до вихідних був новий сон, що змусив мене прокинутися ледь не з криками. Притому сон був не вночі, а вдень. Прокинувшись, одразу навіть не зрозуміла, де перебуваю. Поки змогла заспокоїтися, забула, що снилося.

— Завтра відвеземо тебе в парк на прогулянку, будуть твої друзі. Дідусь сказав, що попросив якогось Алекса доглянути за вашою маленькою бандою. Що за Алекс?

— Нянь Джозефа, йому сімдесят.

— Оу, підліток.

А вночі сон повторився і був уже яскравіший, тож почала кричати і брати не могли одразу розбудити. На мої крики прибіг комендант, і кілька сусідів хлопців заглянули.

— Не трясіть її, — тихо гарчав Януш, — інакше вона сон забуде. Краще магістра Оура покликати.