Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наречена мого брата, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена мого брата" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 26

Такий дівич-вечір ніколи не забудеться. Навіть якщо захочеш, то ні чорта не вийде. Ну, що там може запропонувати цілком звичайний, нічим не примітний дівич-вечір? Пару накачаних стриптизерів, скажені танці всю ніч та головні болі на ранок? Тьфу ти, якась чортівня. Куди крутіше знаходитися під прицілом десятків поліціянтів, котрі хочуть знайти у твоїх речах щось заборонене, щоб вже потім під прицілом була твоя голова, оскільки вони наставлять на тебе зброю, як на особливо небезпечного злочинця. Хіба це не ефектніше?

- Маєте щось при собі заборонене? - Ставить питання один з поліціянтів, коли справа доходить до мене, до перевірки моїх особистих речей.

- Ні, немає, - цікаво, на що розраховане дане питання? Що я відповім так? Типу три стволи, чотири гранати й ще пару кілограмів заборонених речовин?

- Проходьте, - правоохоронець кидає погляд всередину моєї сумочки, щось там пару секунд роздивляється, а після повертає її законній власниці. Тобто мені. При цьому рукою вказуючи пройти за його спину, бо я "чиста".

Це ще по-божеськи, хоч не став чіпати руками мої речі, і то супер.

- Емі! - Виявляється, що за цим пів колом поліціянтів знаходився Артур, котрого певно не пускали пройти всередину цього натовпу, тож варто мені з'явитися на горизонті, позаду цих правоохоронців, як наречений тут же мене помічає.

- Артур! - Все найгірше позаду. Я не згоріла в нічному клубі. У мене нічого не знайшли забороненого. Можна спокійно видихнути й заспокоїтися, а мене ніби навпаки зараз прориває на істерику. Намагаюся стримуватися, не влаштовувати тут шоу, але сльози все одно проступають на моїх очах, а я сама кидаюся в обійми коханого. Міцно-міцно його до себе притискаю, щоб він мене не покинув та оберіг від будь-яких проблем. Від будь-яких людей. Чи то цивільних, чи то поліціянтів. В цій критичній ситуації вони всі для мене злісні вороги.

- Сонце, що тут трапилося? Що це зборисько таке? - Звичайно, Артура дивує те, що він бачить. Це здивувало б кожну пересічну людину, яка б проходила повз такого збіговиська, що вже говорити про нареченого, який буквально годину тому привіз мене сюди, щоб я відпочила душею та тілом, а через шістдесят хвилин тут ТАКЕ...

- Не знаю, - нарешті набираюся сил відлипнути від чоловіка та стати на власні ноги, - сказали, що виникла пожежа в клубі.

Навмисно не розповідаю нареченому стосовно того, з якого приводу тут з'явилися правоохоронці. Сподіваюся, що виникла просто якась помилка, як то було минулого разу з клубом брата Лерки. Не хочу Артуру повідомляти, з якої справді причини сюди наглянули поліціянти. Він же дорікне мені, згадає стосовно того, що казав, що про цей клуб йде погана слава. Одним словом виявиться правим. І вже чорта з два хоч кудись хоч колись мені відпустить.

- А поліція тут до чого? В нашому місті критична недостача пожежників чи що?

Не повірив. Наречений не повівся на мою дурню, але вирішую нічого більше не говорити, а просто стенаю плечима, ніби я й сама не в курсі що вони тут забули.

- Емііі!!!

Та буквально наступної миті мені вже стає якось все одно в що повірив Артур, а в що ні, оскільки я чую голос сповнений розпачу, а повернувшись в той бік, звідки він лунає, я бачу... Лерку?

- Емііі!!! Допоможииии..., - благає подруга і я тут же кидаюся їй на поміч, ось тільки не встигаю зробити й кроку, як на моїй руці стискаються чиїсь пальці й не дають мені дібратися до Лерки. Котра прямує в компанії двох поліціянтів, які схопили дівчину й тягнуть її до машини. До машини правоохоронців. Начебто дуже небезпечного злочинця.

- Артур! Відпусти! - Хочу вирватися з захоплення нареченого, але той міцно мене тримає й навпаки тільки сильніше притягує до себе, охоплюючи тепер за талію.

- Ти ідіотка? - Артур гарчить мені прямо на вухо, чим змушує відвернутися від Лери та поглянути йому у вічі. Я не очікувала на такий різкий випад, та ще і на таке звернення... Від коханого. - Хочеш поїхати слідом за нею? Зіставити подрузі компанію за решіткою? Ти цього добиваєшся?

Пару раз кліпаю віями, намагаюся усвідомити, до чого хилить наречений, але ні чорта не виходить, поки я не обертаюся в сторону, де пару секунд тому була Лера і яка просила мене про допомогу, а зараз спостерігаю за тим, як її саджають в машину й через пару миттєвостей вона зривається з місця. Забираючи дівчину чорт знає куди. Але, скоріш за все, як сказав Артур - за решітку. Ну, явно не по гарячій путівці їй запропонували поподорожувати...

- Ринат! - Бачу брата подруги, який було кинувся за машиною поліціянтів, але не встиг вчасно дібратися, тож вже крокує кудись в іншу сторону. - Ринат! Що трапилося? Куди забрали Леру?

Артур і надалі мене не відпускає, але дає підійти ближче до Рината. Який переводить на мене затуманений погляд, дивиться ніби крізь мене. Чоловік в прострації. Таке враження що не розуміє де наразі знаходиться.

- У відділок, - видає інформацію брат подруги, але його очі скляні, не живі, бездушні. - У її сумочці знайшли якісь таблетки...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 26 27 28 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена мого брата, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена мого брата, Ярл Конг"