Читати книгу - "Втрачені в космосі , Arachne "

Зейн, відчуваючи, як адреналін все ще вирує в крові, кивнув. - Згоден. Якщо ми зможемо знайти спосіб вимкнути захисні механізми, ми зможемо дослідити це місце безпечніше. Але перш за все нам потрібно з'ясувати, як працюють ці пастки.

Екіпаж продовжував рухатися темними проходами, знаючи, що попереду на них чекали нові відкриття, і що у них, можливо, була остання можливість розгадати таємниці стародавньої цивілізації, але з кожною хвилиною ризики зростали.

Просуваючись далі вузькими проходами печери, Зейн, Лі та Рем раптово опинилися перед масивними дверима, прикрашеними вишуканими різьбленнями. На них були зображені сцени, які здавалися знайомими: зірки, всілякі планети та загадкові істоти, які взаємодіяли одна з одною. Ці символи не залишали сумнівів у тому, що вони потрапили до руїн стародавньої бібліотеки.

- Це неймовірно, - прошепотів Лі, коли вони увійшли всередину. Пахло вогкістю та старими книгами, а в повітрі витав пил. Полиці, заповнені книгами, витяглися до стелі. Кожне видання виглядало так, ніби воно може розвалитися за найменшого дотику.

— Це місце мало зберігати мудрість цієї цивілізації, — зауважив Рем, підходячи до найближчого стелажу. Він обережно витяг одну з книг, на якій виднілися написи незнайомою мовою, але сам текст мерехтів, ніби змінювався залежно від кута світла.

Зейн повільно озирнувся. Його серце забилося швидше, коли він помітив, що на одній із стін вирізано зображення, що розповідають про створення планети Векстар. Ці сцени показували стародавніх істот, відомих як Алантари, які, згідно з міфами, були засновниками цієї цивілізації. Легенди свідчили, що Алантари прибули з далекого світу, де світло і темрява були єдині, і принесли з собою магію, що дозволяє маніпулювати енергією.

— За переказами, Алантари створили цю бібліотеку як святилище знань, — сказав Зейн, поринаючи у вивчення історії. — Вони вірили, що знання дають силу та світло. Але з часом, коли вони почали використовувати свою силу, щоб створювати потужніші механізми, вони розбудили давні сили, які жили в надрах планети.

— Це ті самі сили, які ми зараз відчуваємо, — додав Рем, вказуючи на свічення, яке походить від кристалів. — Це їхня енергія.

Лі, розглядаючи книги, раптово натрапив на одну з них, яка виділялася серед інших. Вона була прикрашена символами, які, мабуть, світилися. Він обережно відкрив її та побачив зображення величезного кристала, схожого на той, що вони бачили на поверхні. В анотації йшлося про "Кристалу Життя" - джерело енергії, яке давало Алантарам силу, але також і привело до їх падіння.

— Говориться, що кристал був прихований у самому серці планети, що охороняється механізмами, створеними, щоб нікому не дозволити його знайти, — сказав Лі, його голос тремтів від хвилювання. — Якщо ми зможемо його знайти, то можемо змінити долю людства.

— Але якщо він такий небезпечний, то, можливо, нам лучше дати йому спокій, — заперечив Рем, відчуваючи, як тривога починає наростати. — Ці механізми, які ми вже бачили, охороняють не просто бібліотеку, а щось значно цінніше і, мабуть, небезпечне.

— Ми маємо досліджувати це далі, — наполягав Зейн, його рішучість посилилася. — Якщо в нашому розпорядженні така сила, то вона може врятувати людство або, навпаки, занапастити його. Ми повинні дізнатися, що сталося з Алантарами, і чим вони заплатили за свою силу.

Інші кивнули, і вони почали досліджувати бібліотеку далі. Занурюючись у легенди та міфи про Векстара, вони виявили, що кожна сторінка приховує щось більше, ніж історію. Це були застереження, що змальовували падіння Алантарів — як їхня жадібність і прагнення до влади призвели до катастрофи, яка знищила їхній світ і розбудила потужні сили, які ув'язнені в надрах планети.

З кожним знайденим томом вони все більше розуміли, що їхня доля та доля людства залежать від їхніх рішень тут, у цих давніх руїнах. Коли Зейн, Лі та Рем заглибилися в стародавні книги, вони натрапили на одну з найзначніших легенд про Алантари, записану в пошарпаних сторінках. Легенда гласила таке:

"У давнину, коли зірки лише починали розпускати свої світила, існував світ, прихований у тіні нескінченної пітьми. Цей світ, відомий як Еліон, був царством, де світло і пітьма співіснували в гармонії. У цьому царстві жили Алантари - давня раса мудрих істот , Що мали унікальні здібності до маніпуляції енергією.

Алантари були вартовими балансу. Вони вміли керувати потоками життєвої сили, здатної змінювати як навколишній світ, а й себе. Їхня сила була заснована на розумінні зв'язку між енергією та матерією. Завдяки цій гармонії вони змогли створити достаток: з місячного світла, сонячного тепла та зоряного дощу вони викували кристали, що дарують життя та мудрість.

Проте зі зростанням їхньої сили зростало і їхнє бажання. Поступово Алантари почали тягтися до темної сторони своєї сили, бажаючи більше енергії. Вони почали створювати потужні механізми, здатні видобувати та використовувати цю енергію нарівні з природою. У своїй жадібності вони забули про баланс, який був основою їхнього існування.

Коли їхні амбіції досягли межі, Алантари пробудили стародавні сили, які сплять у надрах Векстару. Ці сили, що охороняють Кристал Життя - джерело нескінченної енергії, були дані їм як дар, але вони не повинні були використовуватися в жадібних цілях. Розгнівані істоти, що прокинулися від вікового сну, почали спустошувати землю, і Алантари стали жертвами власних творінь.

Спочатку з'явилися люті шторми, потім у небі спалахнули блискавки, і незабаром землі Еліона почали тріщати під натиском катастроф. Гори руйнувалися, річки пересихали, а життя, що колись пишуче енергією, згасало. Алантари, усвідомивши свою помилку, спробували повернути баланс, але було надто пізно. Енергія, яку вони прагнули контролювати, вирвалася на волю.

В останні миті їхнього існування мудреці Алантарів зібралися разом, щоб вирішити долю свого світу. Вони вирішили, що необхідно пожертвувати своєю життєвою силою, щоб замкнути міць Кристала Життя в надрах Векстару і тим самим зупинити руйнацію. В обмін на це вони віддали свої тіла та душі, ставши зберігачами своєї власної загибелі.