Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

                           «Гинуть 
                            Часу лабіринти…»
                                                   (Федеріко Гарсія Лорка)

У лабіринтах моїх бажань 
Танцюючі дивоптахи метафор 
І сумні черепахи вечора:
Назавжди. 
(Не мрій, не тужи як Овідій:
Ти тут, а не там).
У лабіринтах моїх хвилин неохайних
Сірі миші плетуть гніздо 
Зі старих цитат поетів острова вересу
(Трохи вина після треби – 
Після офіри бджіл чи джмелів – 
Так квітковіше).
Там осінь нетлінна, 
І двері в химерне інферно – 
У глину трипільську,
У горно ковальське
Епохи заліза і вохри.
Медеє! Поетко зубатих рептилій, 
Коханко прозорих безодень
І берега стиглих ілюзій.
Налий мені трунку в кратер.
Сльоза. Doloroso. І все.
Холодний трунок Колхіди:
У світлі холодному білої зірки
Лоза передбачень – п’янка. 
Читаю зоряне небо як книгу 
Шепочу ті фрази – повторюю, 
Ті – писані квантами світла.