Читати книгу - "Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд"

   "Наші найглибші страхи і бажання стикаються з тим, що ми вважаємо святим, і цей конфлікт стає основою нашої боротьби."

Він зростав у тіні святого хреста,
Серед молитви, як меч міцний – віра.
Та ось – мов тінь з забутих віків,
Діва в обіймах ночі – вона без душі.

Вульгарна й зухвала, а погляд війни,
Що розриває ту святість на шматки.
Шепотом вітру пробиралась під шкіру,
А піснею відьми – зварила для зілля.

Під місяцем танець водила у білому,
Де згорає на фоні храм у червоному світлі.
Він мовчки кинувся в її обійми,
І цілував, як спасіння від тої молитви.

Танцювали у двох на попелу тіні,
У місячному світлі крові, 
Що на голих тілах, як прокляття від віри,
Останніми рухами й поцілунком – скінчили.

Насолода загубилася, а ця ніч буде вічна,
На попелу – тіло, а зверху нього та діва.
Голодом й холодом ночі – зігріє,
І душу забрати не забуде, й зуміє.