Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

- Є ще одна версія. Але ймовірність, що це наш випадок, мізерно мала.

Віртен нетерпляче вимовив:

- Говори вже. Нам не можна виключати жодного варіанту.

Маг відповів:

- У мене є припущення, що Бет могла стрибнути в портал, а дроу послали їй слідом знищувальне заклинання. Це збило б налаштування порталу, і вона могла потрапити куди завгодно, навіть в аномальну зону.

- Цікавий варіант, - висловив загальну думку Тесар.

Ми всі трохи призадумалися над варіантами, коли неподалік почулося:

- Увага. Виліт у Сферлон за десять хвилин.

Я негайно прийшла до тями, як і вся наша компанія, і ми поспішили в той бік, звідки почули про виліт. Ми одразу зрозуміли, що треба поспішати, іншої можливості швидко дістатися до Сферлона може не випасти.

Ми добігли до потрібного місця хвилини за три. Тесар з Антуаном вирушили до каси, щоб купити нам усім квитки. Всі інші залишилися чекати їхнього повернення біля ящера. Саме на ньому ми вирушимо в Сферлон. Точніше, ми будемо в досить просторій корзині, створеній для транспортування як вантажів, так і живих істот. Цю корзину і понесе літаючий ящір. Саме цей вид переміщень вважається найшвидшим після порталів і поїздів.

Хлопці впоралися за дві хвилини, і ми незабаром сиділи всередині корзини, чекаючи на відправлення. Через кілька хвилин ми злетіли, і я стала розглядати місто з висоти пташиного польоту. Це було можливо завдяки спеціальним віконним отворам у корзині.

Поруч зі мною сидів Тесар, обіймаючи мене за талію. Він так само, як і я, розглядав краєвиди, що проносилися внизу. Поступово та бадьорість, яку я відчувала після настоянки гнома, минула, і на мене знову накотилася слабкість. Я вирішила не боротися з нею, а спробувати відпочити, поки є час. За кілька хвилин я вже спала, спершись на Тесара, і не знала, які випробування на мене чекають незабаром.

***

Тесар ле Наруат

Я спостерігав, як повз нас пропливають хмари і змінюються околиці. Боковим зором я дивився на свою пару. Вона була не тільки красивою, а й розумною, а ще мала безліч секретів. Але найголовніше - те, що я вже нізащо від неї не відмовлюся.

Поступово вона заснула, і я усвідомив, наскільки вона втомилася, і взагалі, без зілля вона б ще кілька днів не змогла нормально пересуватися. Я бачив, як вона ледве ходила в лікарні, змушуючи себе пересуватися силою волі. Звісно, турбота про друзів - це гарна риса, але не в тому разі, коли це шкодить її здоров'ю.

Якби життя Бет не залежало від цього, я б залишив Меланію відпочивати і набиратися сил у безпечному місці. Але за короткий час, проведений зі своєю парою, я встиг зрозуміти її характер, і просто знав, що якщо залишити її одну, то вона просто продовжить пошуки сама. І не факт, що знову не нарветься на неприємності.

Цікаво, які в неї секрети? Що вона робила після того, як втекла від своєї родини?

Сам факт того, що вона чинила опір волі голови родини, що в перевертнів трапляється доволі рідко, і втекла, свідчить про те, що в неї дуже сильний характер. Але мене цікавило, що сталося після цього. Як вона справлялася, залишившись сама, без підтримки роду? Як виживала?

Я дбайливо, намагаючись не розбудити Мел, перемістив її голову на своє плече, щоб їй було зручніше спати. Потім я знову став розглядати мінливий пейзаж, розмірковуючи про свою пару.

Через кілька годин я помітив, що ми йдемо на посадку, і обережно потряс Мел за плече. Вона сонно розплющила свої очі, і потерши їх, озирнулася.

- Ми вже на місці? - запитала вона хрипким зі сну голосом.

- Майже, ми заходимо на посадку, - відповів я, поправляючи її трохи сплутане волосся. Воно не було особливо довгим, але й не коротким. Воно діставало їй до лопаток, ледве завивалося, і було дуже м'яким.

- Добре, - вимовила Мел, і посміхнулася.

Її посмішка мені дуже сподобалася. Вона не була тією солодкавою її формою, яку використовують деякі особливо досвідчені жінки. Це була щира посмішка щасливої дівчини.

І я зрозумів, що викликало таку реакцію. Те, що я подбав про її комфорт. Також їй були приємні мої дотики до її волосся. Мені теж подобалося те, що відбувається, і взагалі хотілося залишитися нарешті з моєю парою наодинці. Шкода, що найближчим часом влаштувати це неможливо, у всякому разі, поки не знайдемо Бет. Меланія, як і я, бажала спочатку допомогти подрузі, а вже потім налагоджувати особисте життя. Це було зрозуміло з її поведінки. Однак насолодитися моментом, доки не приземлилися, все-таки можна.

І я з насолодою обіймав Мел, поки це було можливо. Я цінував кожну секунду, проведену зі своєю парою, знаючи, як це втратити партнера. Приклад Віртена був перед моїми очима. Я не хотів шукати її по всьому світу, не знаючи, жива вона чи ні.

Зрештою ящір приземлився, і ми знову вирушили на пошуки слідів нашої подруги. Почати ми збиралися з того місця, де сталася сутичка Бет із родичами. З розповіді Мел ми знали, що це було недалеко від порталу. Тож ми попрямували в той бік, попередньо дізнавшись у візника дорогу.

Минуло хвилин двадцять, перш ніж ми потрапили в потрібну частину міста. По мірі того, як ми підходили все ближче, то дедалі більше похмурішали. Усе в межах двохсот метрів від центру вибуху порталу було знищено. Я не знаю, чи вижив хтось, хто перебував у зоні ураження, але якщо це і сталося, то це справжнє диво. Схоже, зі слідами сутички і якимись запахами розібратися буде досить важко, якщо не неможливо.