Читати книгу - "Твердиня"

Fri Aug/24/2012 — Return

2 stops Total travel time: 21h 35m LIMA MIAMI 5h 45m LIM 9:10am MIA 3:55pm 2,626 mi American Airlines 7267 Operated by /LANPERU Boeing 767-300 | Breakfast x | Lunch Layover: 2h 35m MIAMI LONDON 8h 40m MIA 6:30pm LHR 8:10am + 1 day 4,430 mi Arrives on Sat Aug/25/2012 American Airlines 56 Boeing 777 | Dinner | Breakfast x Layover: 2h 5m LONDON STOCKHOLM 2h 30m LHR 10:15am + 1 day ARN 1:45pm + 1 day 867 mi Arrives on Sat Aug/25/2012 American Airlines 6718 Operated by British Airways Airbus A320 | Meal

Насамкінець Левко і Семен докупили чотири квитки на літак з Ліми до Куско, що потягнуло ще на триста сімнадцять доларів.

…Розібравши спальники, хлопці домовились, що намети дістануть самі. Один візьмуть Лео з Семеном, інший — Ґрем і Ян. По тому замовили через Інтернет дорогий туристичний GPS-навігатор «Garmin GPSmap 78s»[67] (пристрій з доставкою обійшовся в 400 USD, по сотні доларів на брата, що для студентів стало серйозним капіталовкладенням). «Garmin» дозволяв записувати двісті треків, фіксувати в пам’яті координати двох тисяч точок, мав вбудований цифровий компас і альтиметр, не тонув у воді і, найголовніше, — живився від літієвих АА-батарейок, а не від акумулятора, що усувало необхідність постійної підзарядки, яку в джунглях, звісно, не зробиш.

Покінчивши з квитками, українець із росіянином взялися за детальне опрацювання маршруту. План був такий: після прильоту в Ліму вони зразу вирушають у Куско, де пробудуть два-три дні, щоб акліматизуватись і подивитись на Саксайуаман та інші інкські руїни, після чого автобусом добираються до містечка Пуерто-Мальдонадо, де лишаються на день, щоб докупити все необхідне для походу й орендувати човен з провідником, який доправить їх угору по Ріо-де-лас-П’єдрас до місця, де, за словами Ґуннара Іверса, розташована скеля Голова Папуги (таким чином, більшу частину шляху пропливуть на човні). Далі їм залишиться діяти за інструкціями старого художника і довідатись, куди вони заведуть.

Уважно продивившись карту регіону Мадре-де-Діос, Левко штурхнув ліктем Сьому:

— Чувак, я тут щойно подумав: у нас неув’язка виходить із маршрутом.

Семен невдоволено підняв праву брову (як це так: хтось помічає щось таке, чого не помітив він?).

— Кажи.

— До скелі Голова Папуги ми добиратимемось на моторному човні, який орендуємо в Пуерто-Мальдонадо…

— Так.

— А як ми повертатимемось?

— Не зрозумів. — Голова росіянина була заморочена деталями розрахунку необхідної кількості провіанту, а також тим, яку його частину доведеться тягти на собі зі Швеції, а що можна купити в Пуерто-Мальдонадо, і він не помічав очевидних речей.

— От знайшли ми Паїтіті…

— Припустимо.

— Вийшли з джунглів, причвалали назад до кліфу, і… що тоді? Перед нами три сотні кілометрів непролазних лісів, а човен давно відплив — нас же не чекатимуть три тижні.

— Хм… — Зухвало піднята брова опустилася, хлопець став терти її пальцем.

— Ага, друже. Які варіанти?

— Можна купити супутниковий телефон і викликати когось із Пуерто-Мальдонадо, коли повернемося з нетрищ. — Іще не договоривши, Семен втямив, що ідея паскудна. Ніхто не чекатиме їхнього дзвінка, зв’язок може щезнути, сяде батарея за той час, що вони будуть у сельві, тощо. — Або… ми можемо домовитись на конкретну дату, щоби човняр повернувся і забрав нас.

Левко заперечно замотав головою:

— Е, ні. А якщо чувак роздумає плисти, бо, скажімо, перебере напередодні? Або — не приведи, Господи — хтось із нас травмується чи захворіє задовго до обговореної дати, що тоді? Кукурікати від розпачу біля Голови Папуги?

— Маєш рацію. — Росіянин взявся терти обидві брови відразу. — Я щось придумаю.

XV

6 квітня 2012 року, 06:09 (UTC +1) Вілла Бенгта

— Лео, вставай! — Сьома ввалився в кімнату до Левка і безцеремонно стягнув з нього ковдру.

— У… — Лео відвернувся до стіни і згорнувся калачиком, намагаючись таким чином протидіяти агресивному вторгненню.

Росіянин сів на край ліжка, поставив нетбук на ноги і смикнув товариша за ногу.

— Давай, давай, нема чого відлежуватись.

Українець поліз рукою під подушку і витягнув мобілку. Подивившись на час, він ледь не загарчав:

— Сьома, ти орангутанг недоношений, мені в універ на першу дня.

— Зате мені на восьму тридцять, так що роздупляйся, маю тобі дещо показати.

Скрипнувши зубами, Левко сів і підібгав під себе ноги.

— Показуй бігом, — став терти очі.

— Дивись! — Сяючи, Сьома повернув ноутбук до українця.

На екрані була фотографія із зображенням синього плавального матрацу «INTEX».

— Ну і? — почухав розкошлану голову Левко. — Це надувний матрац.

Сьома злегка наморщив ніс, засвідчивши, що йому не подобається формулювання.

— Не зовсім.

— Ти хочеш сказати, що це заморожена відбивна з мамонта?

— Це надувний пліт! — Росіянин аж попискував від гордощів.

— Чува-а-ак… — вирячився Левко, думаючи вщипнути себе, щоб упевнитися, що не спить. Семен не може бути таким шибанутим.

— Ця геніальна ідея спала мені на думку перед світанком.

«Геніальна?!!»

— Чувак, — повторив українець, — я або ще сплю, або ти довбонувся.

— Лео, ми візьмемо їх із собою, а потім, повернувшись із походу в джунглі, надуємо і спустимось на них до хатини Тора Сандерса чи, як пощастить, до Пуерто-Мальдонадо.

Ключовою в останньому реченні була вставка «як пощастить».

У Левка очі полізли на лоба:

— Ти хочеш проплисти триста кілометрів по Ріо-де-лас-П’єдрас на НАДУВНИХ МАТРАЦАХ?!

— На надувних плотах, — уперто підправив Сьома. — Нормальок, я все порахував: ця модель витримує на плаву двісті кілограмів, достатньо буде придбати дві штуки, візьмемо з собою мотузки й кілька мотків будівельного скотчу, примотаємо спорядження і рюкзаки до плотів, насамкінець виріжемо довгі тички, щоб можна було керувати, і вперед — до самого Пуерто-Мальдонадо!

— Ти сьогодні спати лягав? — покосився Левко на приятеля.

— Це вороже запитання, — блимнув почервонілими очиськами Сьома.

Українець замислився:

— Гаразд, ідея непогана. Але чому не купити справжній надувний пліт? Це ж матраци для відпочинку в басейнах!

— По-перше, не в басейнах, а на морі, а по-друге… — Росіянин поклацав по клавіатурі і показав іншу