Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Казка старого мельника 📚 - Українською

Читати книгу - "Казка старого мельника"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казка старого мельника" автора Сергій Ухачевський. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 32
Перейти на сторінку:
заразом.

Лісовики тільки невдоволено загули, але вишикувалися перед шапкою і запитально на неї втупилися.

— Що ж, почнімо, панове... — сказала «Шапка», узявши лука. — У вправних руках — це страшна зброя для ворога.

Лісовики неуміло беруть луки, щось бубнять собі під носа, роздивляючись незнайому для них зброю. Один з них неуміло натягнув тятиву і вдарив себе по носі. «Йой-йой-йой», — забідкався від болю. Інші, побачивши це, розсміялись зі свого приятеля і заходилися передражнювати — смикати за тятиву, видаючи звук: «Пу-у-у-м», хапатись за носа і приспівувати: «Йой-йой-йой... Га-га-га-га-га!..» Вийшла пісня. Приспівуючи, лісовики стали пританцьовувати, і це їх неабияк веселило. Христина намагалась припинити це і просила їх: «Панове-панове, у нас немає часу на розваги...»... Проте ті її не слухали і продовжували: «Пу-у-у-м... Йой-йой-йой... Га-га-га-га-га»! Поки не втрутився Буркотун. Він спочатку зацікавлено дивися на це дивне дійство і бурмотів собі під носа: «Нічогенький танок... Бойовий». А потім свиснув у пищика. Лісовики затихли, перевели погляди на пажа Князівни. Він же патетично заявив:

— Вільні громадяни великого Лісового Князівства! Тепер у вас є справжній бойовий танок і справжня бойова пісня! Я гордий за нас! Далі нам залишилось навчитись воювати, щоб не зганьбити славного роду лісовиків і показати людям, що і ми не з лопуцька. Не підведіть мене!

Підбадьорені лісовики, наче досвідчені вояки, хором відповіли:

— Так є, пане Бур-ко-ту-не!

І лише після цього взялися тренуватись. Казкові істоти швидко навчались науці стрільби, тому скоро стали влучати у всі цілі, які їм виставляв Іван. Він ледь встигав ухилятись від стріл — лісовики наввипередки намагались поцілити в мішені. Навіть Параска похвалила свого чоловіка:

— Завжди б так працював, як зараз!

Ось так невелике військо, яке зібралося на Чорному Хуторі, кинуло виклик Чорному Вожаку на ім’я Ан’їур та його зграї. Вони нагострили осикові кілки і повтикали їх у землю так, щоб ворог не міг під’їхати до табору. Іван наробив багато срібних наконечників та приладнав до стріл. Особливо старався Миколка, щоб сподобатися панночці. Вони з Параскою вивчали артилерію.


* * *

Хлопці біля вогнища задоволено посміхались, слухаючи історію. Їм подобалось, що добро вирішило стати проти зла зі зброєю в руках.

Проте Андрійко дечого не розумів:

— А що, хіба лісовики не бояться срібла, осики, часнику?

— Ні. Це не ті хлопці, щоб боятися таких речей... — пояснив Мельник. — А ось звичайного чотирилисника конюшини — справді бояться. Чому так? Та хто його знає... Така вже їхня природа. І ось настав полудень. Наші вояки заховалися за возами, озброєні луками. Аж тут Параска спохопилась...


* * *

— А часник?! — зарепетувала Параска. — Де часник?!

— Ти ба... Забули! — забідкався Іван і розв’язав мішок із часником.

— Усім їсти! — наказав Буркотун.

Він перекинув посеред становища мішок. Лісовики накинулися на часник і поїдали його просто з лушпинням, огидно чавкаючи. У них сльозились очі, патьоки текли по щоках.

Параска нарізала солонини, хліба, почистила кілька головок і запропонувала казковим створінням, та ті невдоволено відвертались від людської їжі і, захланно чавкаючи, пакували таку смакоту, що не варто було їм і заважати. Христина теж узяла головку часнику. Та Буркотун її зупинив:

— Вам не треба це їсти, шановна панночко, бо вам потрібно ще порятувати вашого батечка... Потім поясню.

Параска, мелькнувши кілька зубків часнику з салом, повернула голову і побачила, що з лісу наближаються зловісні вершники. Вона заверещала:

— До бою! Всі до бою! — і кинулась до гармати, біля якої порався Миколка.

— До бою! — наказав Буркотун.

Лісовики, витираючи рукавами лушпиння, що налипло довкола рота, і клейкий часниковий сік, встали на позиції. Один з них, смикнувши тятиву, завів: «Йой-йой-йой... Га-га-га-га-га!» Інші лісовик зосереджено підхопили: ««Йой-йой-йой... Га-га-га-га-га!» Запивши часник добрим кухлем меду, їхню пісню безголосо підхопив й Іван: «Йой-йой-йой... Га-га-га-га-га!» За що отримав від Параски ліктем під ребра.

— За що, Парасонько?!

— Не каліч гарну пісню, одоробало!

Христина зайшла усім за спину, взяла свій лук, прилаштувала стрілу, натягнула тятиву і так завмерла.

А від лісу мчать, немов летять, чорні вершники і погрозливо розмахують кам’яними сокирами. Їх півтора десятки, стільки ж над ними повітруль. Позаду них «піхота» — різна погань: упирі, вурдалаки, вовкулаки, полудники, чугайстри, хухи, перелесники, підкидьки... Проте біжать на рівні з кіньми. Іззаду їх підганяє канчуком на тринадцять хвостів Чорний Ватажок Ан’їур. Вони наступають, наближаються, наростає моторошний гул від тупотіння їхніх некованих коней, чути посвист вихорів, з якими мчать повітрулі...

Наші герої, дивлячись на цю атаку, спокійні, зосереджені, лише у Миколки на чолі виступив піт. Параска у бойовій стійці тільки й чекає наказу Христини. Христина збуджено подивляється вперед, очікуючи миті, коли нападники наблизяться на лінію пострілу. Тільки Іван не може всидіти на місці:

— Ой, даремно наперся часнику, тепер сушить, мов у пустелі...

— Та напийся вже чогось, тільки не стогни! — милосердно дозволила Параска, тримаючи в руках смолоскип.

Іван задоволено перехиляє кухоль меду і виглядає з укриття:

— Ти ба... Оце зараз буде мертвяків...

Він

1 ... 26 27 28 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка старого мельника», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казка старого мельника"