Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Порожнє небо, Радек Рак 📚 - Українською

Читати книгу - "Порожнє небо, Радек Рак"

73
0
06.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Порожнє небо" автора Радек Рак. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Порожнє небо, Радек Рак» була написана автором - Радек Рак, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Порожнє небо, Радек Рак" в соціальних мережах: 

Вітаю, шановні читачі! Я, Радек Рак, радий представити вам свою книгу "Порожнє небо". Цей твір переносить вас у світ, де реальність переплітається з фантазією, де людські емоції та переживання відображаються у безмежному небі, яке символізує внутрішній світ кожного з нас.

Тема книги зосереджується на пошуках сенсу життя, боротьбі з внутрішніми демонами та відновленні віри в себе. Наш головний герой проходить через численні випробування, стикається з власними страхами і намагається знайти свій шлях у цьому складному і, водночас, прекрасному світі. Ця книга про те, як важливо не втрачати надію навіть у найтемніші моменти життя. 💫

"Порожнє небо" — це історія про зростання, самопізнання та внутрішню трансформацію. Кожен читач знайде в ній щось своє, адже кожен з нас хоч раз у житті відчував себе загубленим у цьому великому світі. Це книга, яка спонукає до роздумів та надихає на нові звершення. Я, Радек Рак, народився в Польщі у 1981 році. Моя любов до літератури виникла ще в дитинстві, коли я читав книги класиків та мріяв стати письменником. Сьогодні я є автором кількох романів, які здобули визнання як у Польщі, так і за її межами. Моє писання відзначається глибиною і символізмом, що дозволяє читачам зануритися у складний і багатогранний світ моїх творів.

На сайті readukrainianbooks.com ви можете читати мої книги онлайн безкоштовно і без реєстрації. 🌟 Цей ресурс зібрав найкращі книги світу та бестселери, щоб кожен міг насолоджуватися літературними шедеврами рідною мовою. 📖 Читання українською мовою є надзвичайно важливим для збереження нашої культурної спадщини та розвитку національної ідентичності. 💙💛

Наша мова — це наше багатство, і ми повинні її берегти. Читаючи книги українською, ми сприяємо розвитку нашої мови та культури. Кожна прочитана книга — це крок до збереження нашої національної самобутності та духовного розвитку.

Запрошую вас на readukrainianbooks.com, де ви зможете відкрити для себе світ "Порожнього неба" та інших видатних творів. 📚 Читайте з задоволенням, розширюйте свої горизонти та підтримуйте розвиток української культури!

Важливі моменти:

  • Читання українською мовою сприяє збереженню та розвитку нашої мови.
  • На сайті readukrainianbooks.com ви знайдете безліч бестселерів та найкращих книг світу.
  • Усі книги на сайті доступні безкоштовно і без реєстрації.

Запрошую вас поринути у світ "Порожнього неба" та насолоджуватися кожною сторінкою цієї надихаючої історії! 🌌📖

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 93
Перейти на сторінку:

Радек Рак

Порожнє небо

Упорядник серії

Володимир Арєнєв

Редактор

Лариса Жупанська

Художній редактор

Оксана Баратинська

Відповідальний редактор

Олексій Жупанський

Copyright © Radek Rak

Copyright © Powergraph

Перекладено за виданнями:

Radek Rak. Puste niebo. Powergraph, 2016.

Radek Rak. Powołanie Iwana Mrowli // Fantastyka — Wydanie Specjalne 2 (43) 2014.

Ілюстрація на обкладинці — Igor Myszkiewicz.

© Видавництво Жупанського;

C. Легеза, переклад;

О. Баратинська, художнє оформлення, 2021.

Покликання Івана Мровлі

Мусимо вже йти (…). Господи, як швидко тут темнішає.

Даніло Кіш[1]

Людина стільки разів убита, і мусить далі жити.

Вєслав Мишлівський[2]

1. Перший кінець світу

Сталося так, що Іван Мровля бачив світ навиворіт. Саме тому був першим, хто відчув залізистий присмак його кінця.

Того дня Іван пас батьківських коней — двох низеньких, кремезних гнідків із широкими грудьми та настовбурченою, наче щетина на щітці, гривою. Лука повнилася дзижчанням комах, липень у своїй силі лив на землю ліниву спеку. Небо було високим, нерухомим та порожнім, і думки хлопця враз розлетілися, наче сухе листя.

Може, саме через цю бездумність Іванові й вдалося відчути темряву, що наповзала звіддаля. Спочатку він не знав, що воно таке, відчув лише дивний присмак на язиці: наче сіль, змішана із попелом, і подумав був, що випадково розгриз хробака. Коли ж один із коней неспокійно заіржав, Іван звівся на ліктях і роззирнувся навколо.

Виднокрай на півночі та сході жеврів, як незагашена ватра, сповитий клубами смолистого диму. Палали міста і села, палали будинки, заїзди і корчми, палали церкви і синагоги, палав увесь світ, а потворні павучі машини хапали людей клешнями — великими, наче крила вітряка, — та вкидали до киплячих казанів у своїх сталевих черевах. Над усім кружляли птахи, чорні та великі, мов стерв’ятники, що залітають інколи з угорських рівнин. Деякі мали по дві голови. Іван бачив усе це виразно, хоча було воно дуже, дуже далеко. Вітер, гарячий, наче дихання з печі, ніс крики, сморід горілого м’яса та волосся.

Поки Іван стояв отак і дивився, вогонь і залізні чудовиська почали наближатися й наближатися, щезали нові поселення, гинули нові люди; вже третину неба затягнуло масним димом. Де проходив вогонь, там залишався лише попіл і трупи: зчорнілі, з викривленими кінцівками, без надії споглядаючи у вогняне небо. Ще далі світ коцюбився, осипався та осувався в небуття.

Іван, репетуючи, кинувся бігти протилежним схилом узгір’я до села:

— Війна! Війна-а-а-а!!!

Опритомнів лише тоді, коли тверда батьківська рука знову привела його на верхівку. Раптом зрозумів, що з ними багато людей і що всі насмішкувато дивляться на нього.

Старий Сємьон Мровля підвів його сукатою рукою до північного виднокраю, збористого та блакитного, як завжди.

— Скажи мені, сине: чи сі видіт, де на півночі війна? — запитав спокійно, твердо та кам’яно. Іван лише похитав головою, із ротом роззявленим, наче в дурника.

— А на сході? Чи сі видіт?

— Ніт, неньо.

— На заході сі видіт?

— Не видіт сі.

— То, може, на полудені? — Сємьон махнув рукою в бік селища.

Іван знову відповів заперечливо. Сємьон покивав головою та влупив йому в писок, раз із правого боку, раз із лівого, аж у хлопчини дзенькнуло в довбешці.

— Війна — то страшна річ, і багато хто тут її пам’ятає, — буркнув до сина з-під стріхи вусидел так, аби ніхто не почув. — З голоду, смерті та війни — не жартуй ніколи.

Коли стало зрозумілим, що Сємьон сина більше не лупцюватиме, мужики та баби розійшлися по своїх справах. На верхівці залишилися лише Іван та два гнідки, як і перед тим, наче нічого й не сталося. Хлопець боязко споглядав на те місце, де вал гір торкався неба; але узгір’я спали, спало небо, спала стара гора Цергова[3] із потрійним лісистим хребтом.

Неспокій поступово злущувався з Івана, і хлопець подумав, що йому, напевне, все те наснилося чи примарилося. Але тоді блакить на підхмар’ї зморщилася, і з пустки неба почав спокійно сходити ксьондз Максим Сандович. Ореол навколо його скроні пульсував живим полум’ям, під чорною бородою криваво виблискував ламаний церковний хрест[4].

— Слава Ісусу Христу! — крикнув він, поки ще був високо. — А що ти, Іване, такий сумний?

— Навіки слава. Та мені війна й кінець світу примарилися.

Максим Сандович всівся біля Івана, уважно на нього дивлячись; очі мав як вуглини, а обличчя нерухоме, мов вирізьблене з дерева.

— Примарилися, — повторив за хлопцем. Іванові стало ніяково, тож він поскубував траву навколо себе, уникаючи погляду священника.

— На небі говорять, що застрелено принца Фердинанда, — сказав Максим за хвильку. — Застрелено далеко на півдні, в спалених сонцем краях, де лише змія повзає та скорпіон. Говорять в Церкві Новоєрусалимській, що через це великі зміни настануть на землі[5].

Іван кивнув, хоча анітрохи слів Максимових не розумів. Застрелили — то й застрелили, Іванову матір також ляський пан на полюванні застрелив. Пан спадкоємець п’яний були, взяли Мровліху за якогось звіра, бо та саме малину в кущах збирала. Вистрелили із штуцера, а як баба вереску наробила та вихопилася з кущів, бризкаючи кров’ю, вистрелили другий та третій раз, а потім ще й конем її стоптали, бо перелякалися й від нервів були заслабли. Так потім пан хазяїн казали, принаймні, так казали двірські пахолки, якими пан прислали Сємьонові на перепросини три срібні рейнські[6], а дітям трохи твердих карамельок з міста.

Тож якщо Іванову матір застрелили неподалік власної хати, то чому дивуватися, що й ясновельможного така ж само доля спіткала в якихось далеких краях, де лише змій та скорпіон.

Тож мовчить Іван, мовчить Максим, але це мовчання не є незручним, бо полуденна тиша вже облягла світ, і лише коники польові сюрчать. Літо.

Парох Сандович витягає з-за пазухи яблуко, а одразу потому — друге. Вкриті дрібними темними цяточками, з одного боку червоні, з другого — ще зелені. Кидає їх Іванові та сміється, коли одне випадає в хлопця з рук і котиться у траву.

— Обережно, Іване, обережно. Яблука —

1 2 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Порожнє небо, Радек Рак», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Порожнє небо, Радек Рак"