Читати книгу - "Легенда про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю, Радек Рак"
📖 Легенда про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю - це захоплююча і незабутня подорож у світ фантазії та історії, створена талановитим польським письменником Радеком Раком. Ця книга переплітає реальність з міфом, розповідаючи про драматичні події та неймовірні пригоди, які не залишать байдужими жодного читача.
Головний герой книги, Якуб Шеля, постає перед нами не лише як історична постать, а й як легендарний персонаж, чия доля переплелася з давніми міфами та магією. Він змушений боротися з внутрішніми демонами та зовнішніми ворогами, шукаючи відповіді на запитання, що терзають його душу. Через призму його пригод ми відкриваємо для себе складний та багатогранний світ, де добро і зло існують поруч, а правда інколи приховується за густим туманом вигадок.
Автор книги, Радек Рак, народився в 1980 році в місті Краків, Польща. Він здобув освіту ветеринара, але його справжньою пристрастю завжди було письменництво. Радек Рак відомий своїми фантастичними та історичними романами, які здобули визнання не лише в Польщі, але й за її межами. Його твори відзначаються глибокою філософією, насиченими описами та непередбачуваними сюжетними поворотами.
На сайті readukrainianbooks.com ви маєте унікальну можливість читати книги онлайн безкоштовно і без реєстрації українською мовою. 🌐 Тут зібрані найкращі книги світу та бестселери, які надихнуть вас на нові відкриття та роздуми. Читання книг рідною мовою має величезне значення для розвитку мови та культури нашої країни. 📚 Це сприяє не лише покращенню мовних навичок, а й зміцненню національної ідентичності.
Читання українською мовою - це крок до збереження та примноження нашого культурного надбання. Важливо підтримувати та розвивати нашу літературну спадщину, адже саме через книги ми передаємо знання, цінності та традиції наступним поколінням. 🌟
Запрошуємо вас відкрити для себе світ Легенди про зміїне серце та інші шедеври літератури на сайті readukrainianbooks.com. Нехай ці книги стануть вашими вірними супутниками у подорожах фантазією та знаннями! 📖✨
Читати ще книги автора Радек Рак на нашому сайті:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Радек Рак
Легенда про зміїне серце,
або Друге слово про Якуба Шелю
Упорядник серії
Володимир Аренєв
Редактор
Лариса Жупанська
Художній редактор
Оксана Баратинська
Відповідальний редактор
Олексій Жупанський
Перекладено за виданням: R. Rak. Baśń о wężowym sercu albo wtóre słowo o Jakóbie Sheli. — Warszawa: Powergraph, 2020.
Copyright © Radek Rak, 2020.
Copyright © Powergraph, 2020.
Ілюстрація на обкладинці — Chikovnaya.
© Видавництво Жупанського;
В. Дмитрук, переклад;
А. Герасимова, текст анотації на 4 ст.;
О. Баратинська, художнє оформлення, 2023.
Для Басі
Любов є також і в камені.
Тут шукає вона глибин земних.
Повні труду всі речі, —
людина сказати всього не потрапить!
Частина перша
Серце
І. ПРО ЗАЧАРОВАНУ ПІСНЮ
Повідають, що все почалося ввечері.
У вечірню пору
Лине пісня бором.
Хто підхопить пісню,
Заблукає в лісі.
— Яка пісня, діду? — питає Куба.
Старий Мишка шамкає щось беззубим ротом. Невідомо, чи якісь слова, чи це, може, таке звичайне старече мурмотіння. Повний глини віз підскакує на вибоїнах. Старий Мишка і Куба їдуть аж з Копалин, бо там найкраща глина в усій околиці. Дорога ще далека, а в дорозі, як відомо, добре співати й розповідати найрізноманітніші історії.
Над струмочком в лісі
Лине травнем пісня.
В ім’я Сина, Духа
Пісню ту не слухай.
Старий облизує потріскані губи, зиркає на Кубу. Очі в нього світлі, і зовсім не видно в них прожитих сімдесяти й двох зим.
— Як то, яка? — запитує. — А чия має бути? Русалчина!
Куба на ті слова лишень погордливо шмаркається, спершу з правої ніздрі, потім з лівої. За другим разом обшмаркує собі штани, бо віз підкидає на якомусь камені. Старий Мишка, бачачи це, регоче хрипким сміхом, аж йому з тої втіхи колишеться індиче воло під шиєю.
— Русалчина, — повторює під носом, наче сам до себе.
У світі смеркається, а тут, у буковому лісі, ніч залягла вже давно. Навіть птахи поснули, і тільки якийсь спізнений чорний дрізд раз по раз заводить ту саму трель. Дикий бузок пахне так, що очманіти можна. Бо це саме такий ліс: буки, бузок і темнота.
— Виходять на святого Івана на галявину, тут, недалеко. І співають, і танцюють, аби тільки хлопців заманити. Як почуєш, що кличуть тебе, то чимшвидше заткни вуха воском, щоб не чути й не слухати. Найкраще тоді якусь побожну пісню заспівай або травневу літанію до Богородиці, або молися тисячу разів підряд. Господи Йсусе кирієлейсон, помилуй мене, грішного, аж в тебе увійдуть ті слова й стануть частиною тебе. Бо як почнеш слухати, то пропадеш. А якщо підеш русалок підглядати, то згинеш і тілом і душею. Бо вони в самих лиш сорочечках танцюють, і як раз побачиш, то вже собі не знайдеш місця на землі поміж людьми.
— Старий ви вже, діду, а вам одно лиш у голові, — сміється Куба, але Старий Мишка нічого на це не каже. Вертається до своєї співанки:
Пісня та впіймає,
В себе закохає.
Долю свою кинеш,
В лісі тім і згинеш.
Дерева рідішають, між гілками проглядає блакить ночі. Віз туркотить дорогою вниз, до села. Сонце давно вже зникло за горами, але все ще світить, наче з-під землі, бо піскова заграва, розлита ще у світі, золотить стріхи й дах костелу.
Старий Мишка і Куба минають рів і верби, що над ним колишуться. Усіх верб дванадцять, і старий каже, що то апостоли Господа Йсуса, а остання, всохла й поточена хробаччям, — то Юда Іскаріот. Але Старий Мишка говорить різні речі, і не в усьому слід йому вірити.
Поки вони ще не зовсім з’їхали у село, Куба стає на возі. Прислухається, але від лісу не долинає жодної пісні. Лиш цвіркуни сюрчать у траві.
II. ПРО МІСЯЧНИЙ ТАНЕЦЬ
Повідають, що Куба разом зі Старим Мишкою служили в корчмі Рубіна Кольмана в Кам’яниці шабес-гоями[1].
— Ой-вей, айнекляйнемітешмок! А це що таке? — жид тикав під ніс грудку глини навперемін то молодому, то старому. — Це має бути глина? Яка це глина, запитую я вас! От що значить гоїв по глину посилати. Болото й коров’яче гівно привезуть!
Ані Куба, ані Старий Мишка нічого не відповідали, а дід навіть почав скручувати самокрутку. Вони знали, що Рубін мусить трохи пойойкати, бо це єдина розвага в його житті. Найбільше ж нарікав він на своїх шабес-гоїв.
Шабес-гої робили в домі й у корчмі усе те, чого єврею не дозволяв закон, і те, на що він просто не мав охоти, в шабат і не тільки. Куба й Мишка не нарікали, хоча вередливий Рубін вічно був чимось незадоволений, смикав бороду, проклинав і марно прикликав Господа Бога.
Був Рубін, однак, порядним чоловіком, хоч і жидом. Не можна, зрештою, бути іншим, бо, маючи стару й прикуту до ліжка дружину, сина рабина й божевільну доньку, себто вар’ятку, неможливо бути злим. Може, тому Кольмана прозивали Колькопфом[2], навіть особливо не криючись із цим, немов усі перевіряли, чи орендар корчми зможе насправді розізлитися. Зрештою, завжди краще працювати у жида, ніж у пана, бо жид за роботу платить, а в неділю часом і барильце горілки дасть. Передовсім, однак, жид не б’є. Бо пан декретом його милості кайзера з Відня може присудити хамові двадцять п’ять ударів палицею за будь-яку провину, а бабі й дитині не менше, тільки бабу й дитину належить бити не палицею, а шмагати березовою лозиною.
Того вечора за вікном стелився білий блиск, бо місяць зійшов рано. В тому світінні все було видно виразніше, ніж удень. Удень-бо обриси розмиваються і розмазуються, а барви переливаються навзаєм одна в одну, і буває, що речі видніються, як за запиленою фіранкою або мов заволочені димом. А
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенда про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю, Радек Рак», після закриття браузера.
