Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Між орлами і півмісяцем 📚 - Українською

Читати книгу - "Між орлами і півмісяцем"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Між орлами і півмісяцем" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 149
Перейти на сторінку:
Свята Покрова прикриють тебе від напасті і поможуть тобі отам,— перехрестив він посланця на виході...

Сірко вперше, спускаючись східцями замку, згадав про свого досвідченого джуру Лавріна Гука, дивуючись, що той досі не прибув сюди, як домовлялися восени. «Щось там, напевне, скоїлося!» — морочливо подумав він, скочивши на підведеного йому Остапком Велеса.

— Пане полковнику! Пане полковнику! — зустрів його радісно таки того ж вечора Лаврін Гук у доброму підпитку, коли Сірко вернувся до полку від гетьмана і вже скупався прохолодній воді та мостився йти на сон.

— Ти, Лавре?! Слава Богу! А я вже не знав, що й думати,— обрадувався Сірко.— Де ж ти оце пропадав стільки часу, шибенику?

— Я вже небаром місяць, як чекаю вас тут. За наказом пана Томиленка, був у його полку на вишколі, а нині він згадав, що ви вернулися, і відпустив мене та оповів, як і де вас шукати. Там у нього і Максим та Нестор Прихідьки, і решта капулівчан.

— То й дрбре, Лавре! Поїдемо разом завтра на Січ,— лукаво усміхнувся Сірко.— Клич обозного до мене,— пішов полковник до свого намету заклопотано.

— Щось негайне маєш наказати, пане ватаже? — вступив неквапом за вхідну попону в намет старшина.

— Бери ось Лавріна, і чимдуж несіться до пана Томиленка: чи на переправи, чи в полк. Проси його уклінно від гетьманового і мого імені негайно відпустити в мій компут моїх братів і капулівчан, які побажають бути, з тим, щоб завтра вранці ми вже виїхали разом на Січ гасити ворохобство.

— Виконую, полковнику! — споважнів старшина і пішов отак же неквапом з намету.

Тіло нило від утоми й змору, але спати йому не хотілося, адже чекала на нього запорозька стихія і важливі події на Січі. «Чи ж справлюся? Чи погашу той гармидер?.. „Ви, різночинці, шукаєте в чужому оці скалку, а в своєму і кола не помічаєте,— вирувало в пам'яті сказане гетьманом.— Бачите лише мале, а велике вам зась видіти!..“ Нічого сказати, вміє Хмель переконувати і на все заздалегідь має докладні виправдання. Воно й не дивно, бо тяжка в нього і клопітка ноша,— зітхнув Сірко, зігріваючись.— А Тиміш мов з ланцюга зірвався, обраділий при моєму повороті... Невже ото лиш для спочинку понісся молодик як ошалілий в Чигирин? А може, й не в Чигирин, а в самий Суботів подався, до „кращої за сто Розанд і Гелен“?..»

Сіркова свідомість невпоміт переключилася на воркування горлиць і тривожний крик пугача в гаю. А передлітнє небо в озореній тозі дивилося на все чигиринське навкілля одиноким, заплямленим, більмасто-сліпуватим оком місяця незворушно, байдуже і ніби аж презирливо...

7.

Дорога слалася далека, але ні про січовиків, ні про донців із калмиками в путі не почули нічого, хоч на те потай і сподівався Сірко. Відсутність чуток про них все дошкульніше оберталася для Сірка журбою, тривогою, а потім і розгубою. Ще в Крилові почув він нарікання посполитих валкових фірманів, які везли ядра і зброю в Чигирин, що почіпський гендляр Олекса Рогіз-Рогозин перекупив по високій ціні зготовлені в Почепі на замову гетьмана порох і селітру і аж в п'ятдесяти бочонках те добро повіз у Трубчевськ московському воєводі Прозоровському. Сірко в гарячці навіть подумав погнатися за зухвальцем чи послати когось до князя з протестом і вимогою. Стримала його лише нагайність важливішої поїздки.

Та все це було абищицею в порівнянні з тим, що приїжджі застали якогось ранку в Зозулиному Яру, де мешкала лише частина Коша. Сірко, як додому, як у рідну стихію, потрапив сюди. Красувалися свіжозбиті чайки і човни у духмяних запахах смоли, козаки їх конопатили прядивом-клоччям, носячи цебрами киплячу смолу з казанів, що бурхали отак же, як і вся Січ.

Готувався велетенський похід на море, якого, здавалося, спинити було марно. Січовище нагадувало мурашник. Все посудилося, лагодилося, збиралося не на жарт в дорогу, а через те, що не всі були вибрані для походу, кипіло таким обуром і так пінилося й збігало, що спинити чи загасити його не під силу було нікому. Оте «не всі» якраз було на руку Сіркові, який одразу ж пустив чутку про набір козаків у похід на ляхів. Не обійшлося без виступів, ба навіть обізвали його, Сірка, вивідцею Хмельницького. Але зустріч із давніми своїми приятелями і просто знаними козаками, однокашниками та шанувальниками, врешті, впевнила Сірка, що він тут удома.

Спершу його подорожні відшукали Левка Конограя і Остапа Вареницю, пізніше вже ті привели до нього Василя Шевчика, що «народився, як корова рябе теля привела», і Гната Турлюна з Хирівки, а за ними, як з води, появився й Лаврін Мартинович, і Нестор Мороз, тепер курінні, і Олекса Корж, Мирон Кіш та навіть січовий протодяк Петро Буркун, від яких Сірко дізнався і про справи на Січі, і про те, що донці-січовики тут невдалік, калмики також.

Вже другий тиждень колобродять, згодившись нарешті іти на промисел із Ходолієм — на чайках і кінно,— сповістив Сірка Гнат Турлюн довірливо.

А Левко Конограй дискретно зізнався приїжджому, що згодився вести чайкарів на турків у Азак Лише тому, що інакше не міг перешкодити їм іти на Крим, вганяючи тим ножа у спину Хмельницькому.

Відвідав Сірко й донських січовиків на чолі з Яковом Піем і обома Шумейками та донців із отаманом Круга Корнієм Ходнею, а при нім і калмиків із обома тайшами, перед тим трохи опорожнивши сакви з допомогою розісланих по куренях своїх прибічників для умовляння козацтва, іти на ляхів. Понад шеститисячний донський і калмицький загін, добре озброєний, вишколений, ошатнений і оконений, кишлився, пиячив та віявся

1 ... 26 27 28 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між орлами і півмісяцем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між орлами і півмісяцем"