Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сонячна магія 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонячна магія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонячна магія" автора Андрій Левицький. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 111
Перейти на сторінку:

— Годі, що з ним говорити? Ми й так забагато часу тут витратили. Ходімо, пошукаємо ще, може, хтось їде звідси до Улову…

Обоє відвернулися від Факіра, та він гукнув услід:

— Мій фургон коштує три срібні монети!

Як по команді, Кукса з Бобриком розвернулися до нього.

— Всього три монети? — Проноза зняла з пояса гаманець, розв’язала і зазирнула всередину. — А в мене цілих шість!

— Але за найгірший віз у нас просили п’ять! — недовірливо скрикнув Бобрик. — Тю! Дядьку, а чи немає тут якого підступу?

Факір посміхнувся й підняв завісу зі строкатої матерії — дві такі завіси закривали задню та передню частини фургона.

— Ось, дивіться самі. Він, звичайно, старенький, але ще цілком на ходу. Колеса змазані, все прибито й пришито, тож коли навіть піде дощ, усередину вода не потрапить. На цьому фургоні я подолав дві пустелі, плавав на кораблі через океан, їздив гірськими дорогами. Мені він добре послужив, а тепер прислужиться й вам.

— А чого це ти раптом вирішив його нам продати, та ще й так дешево? — недовірливо допитувався Бобрик. — Тобі він що, вже не потрібен?

Факір відпустив завісу й присів перед хлопчиськом навпочіпки.

— Розумієш, я не люблю звикати до речей, — серйозно відповів він. — Бачиш, у мене майже нічого нема? Хоча я міг би бути дуже багатим, володіти безліччю речей, але мені нецікаво. Я хочу бути вільним. Останнім часом я відчуваю, що надто звик до цього фургона. З моїми скромними потребами трьох монет саме вистачить, щоб повернутися додому без будь-якої поклажі. Та й крім того, в мене буде для вас завдання…

— А кінь? — подала голос не менше за Бобрика здивована Проноза. — Коня в тебе немає?

Факір знову посміхнувся, випростався й раптом голосно, переливчасто свиснув.

З-поза фургона почувся шелест, який швидко наближався, й уже наступної миті Кукса відскочила, а Бобрик не встояв на ногах і перекинувся горілиць.

Просто на них вискочив величезний птах, здавалося, суцільно складений із довгих цибатих ніг і ще довшої, гнучкої, схожої на змію шиї. Між ногами та шиєю був тулуб — ніби великий клубок пір’я — а на кінці шиї сиділа маленька голова з коротким широким дзьобом і витрішкуватими жовтогарячими очима.

— Це хто?! — пискнула ошелешена Проноза, визираючи з-за фургона.

Диво-птах зупинився біля Факіра й голосно курликнув. На голові в нього був рудий чубчик з пір’я, а коли він кліпнув, стало видно, що повіки прикрашені довгими та густими віями.

— Взагалі, ці птахи називаються страусами, — пояснив Факір, — раніше вони жили у Факирії та на її околицях. Ну а це — їздовий страус на ймення Бій.

Бобрик повільно підвівся і з роззявленим ротом обійшов навколо страуса.

— Щоб я луснув… — пробурмотів він, обережно простягаючи руку, щоб доторкнутися до пір’я Боя. Страус зігнув шию і своїми витрішкуватими очима спостерігав за хлопцем. — У нього що, крил нема, самі ноги?

— Крила теж є, але зовсім маленькі, — пояснив Факір. — Літати він не вміє, зате дужий, витривалий і бігає швидко.

Кукса вже засоромилася свого переляку, тому вийшла з-за фургона й собі запитала:

— Їздовий? То його що, можна запрягати, як коня?

— Ну звісно, — підтвердив Факір. — Звичайний страус, належить до виду безкрилевих двопалоніжних птахів. Але Бой походить із украй рідкісного підвиду страусів вогненногребінцевих.

— Це тому в нього такий… така зачіска? — запитав Бобрик.

— Атож.

— І він потягне фургон?

— Запросто.

— А що він їсть?

— Усе, що на очі потрапить. Головне, не давайте йому…

— Отакої… — протяг Бобрик, повільно приходячи до тями. — Як сказала одного разу моя знайома куховарка, коли випадково вихлюпнула недоїдки з цебра проти вітру: цей світ дуже складний і розмаїтий. А скільки ти за нього хочеш, дядьку?

— І чому ти сказав, що страуси жили у Факирії раніше? — додала Кукса.

— А тому, — сумно зітхнув Факір, — що їх усіх винищили. Але я чув, що десь в Аквадорі якось бачили страуса. Тому Боя вам віддам просто так, але з однією умовою. Ви знайдете інших страусів. Ну, хоча б одного. І тоді відпустите його. То що, забираєте фургон і Боя, поки я не передумав?

Кукса Пляма й Бобер Літонський перезирнулися й одночасно кивнули.

1 ... 26 27 28 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонячна магія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонячна магія"