Читати книгу - "Анна Київська – королева Франції"

Це вже ні на який копил не лізе, і ще бурхливішої фантазії годі й придумати.

Автор цього вражаючого фентезі щось десь читав, щось десь чув, але, як у тій іронічній приповідці: чув дзвін, та не знає, де він.

Анна й справді стала дружиною графа Рауля де Валуа, але ж не втікала до нього, а пішла за нього. Коли стала удовою – по смерті свого першого чоловіка, опинившись в самотині, у статусі удови.

З Генріхом I вона прожила хоч і недовго, але з відчуттям (скажімо так обережно) – повноти шлюбу. І таки народила двох синів йому. Хоча… Не все було так просто й однозначно в її заміжжі. Відлуння тих складнощів і сьогодні не затихає.

Сучасні історики дещо скептично оцінюють заміжжя Анни Ярославни. Ось хоча б так: «Подружнє життя Анни, як це часто бувало, коли шлюби укладалися з державних міркувань, склалося нещасливо. Літній Генріх не викликав у неї ні любові, ні поваги. Слабкий і нерішучий правитель виявився нездатним приборкати бунтівливих васалів. Як же не схожий він був на батька Анни, – всевладного й розумного великого князя Ярослава!..» І т. д. у цьому ж дусі.

Це так, але…

І не зовсім так. (На перший погляд, це те, що лежить на поверхні.) А якщо глибше… Анна справді розчарувалася у своєму судженому. Хоч його величність і король, а… Не таким вона уявляла свого судженого, та ще й короля. Генріх виявився немолодим, не зовсім привабливий зовні… Анна ж була молодою та гарною, такого ж багла супутника життя. До всього ж він і справді якийсь… м-м… млявий, нерішучий. Як-то кажуть, ні ри ні м’ясо. Гм… Але до Франції після сватання королівського посольства Анна їхала з вірою, що, попри все, буде відданою дружиною його величності, зразковою королевою Франції, доброю матір’ю майбутніх дітей. Своє розчарування королем сховала глибоко в собі, пригнітила його, і скільки жила з Генріхом, стільки й була йому вірною, зразковою королевою і матір’ю його дітей. Шанувала Францію, яка стала їй другою батьківщиною. І Генріх не міг їй жодним словом дорікнути, навпаки, був радий і щасливий, що саме йому послана долею така незвичайна жінка, як київська принцеса.

Правда, на самому початку її загалом тихого і спокійного шлюбу (з «любим Анрі», як вона його називала і називала щиро, коли ще не закінчився їхній медовий місяць), була в її душі й гірчинка.

Це коли вона дізналась, що король Генріх до неї захоплювався (ні-ні, не жінками, що було б не дивно), а…

Хлопчиками-пажами.

І взагалі – молодими чоловіками.

І те захоплення – стидке й бридке – називалося одним негарним словом, що його вона і повторити не хотіла – цур йому, пек! Анна ще в Києві чула, що десь там, у незнаній їй тоді Європі, є такі чоловіки, які любляться з… чоловіками. (Жінки, коли про це розказували, плювалися.)

Скільки в світі білому дівчат та жінок, звабливо-чарівних, а тут…

Анна тоді не захотіла більше слухати (у собак злучка, і то краща, як у тих збоченців) про таких… Тоді вона й гадки не мала, що саме такий чоловік їй і трапиться.

Думала, що грець її схопить, як почула те.

Проплакавши ніч, вирішила не впадати більше в розпач, а поборотися своїми жіночими звабами-чарами за Генріха, довести йому, що справжня любов у чоловіка може бути лише з дружиною. (Заразившись ще в юності мужолозтвом, Генріх просто боявся після того жінок і всього того, що з ними у чоловіків буває.) Чи вона постаралася, чи Генріх ще не встиг загрузнути в своїм мужолозтві, але після першої ночі, проведеної з Анною, вранці, стомлений, але захоплено-щасливий, вигукував:

– Ти мене врятувала, Аннет! Сьогодні я, люблячись з тобою, зробив найбільше своє відкриття в теперішньому моєму житті: любов буває в чоловіка лише з жінкою, а любов з жінкою для чоловіка – то є найбільшим щастям, посланим йому самими небесами.

Анна відчула себе врятованою. Більше вони до цієї теми не поверталися і жили в злагоді і…

І навіть в любові. І в щирих почуттях.

Тільки іноді Генріх, після їхньої бурхливо проведеної ночі, казав:

– Тепер я розумію, чому Господь послав Адамові не ще одного Адама, а Єву.

Париж… Сьогодні мільйони туристів удень і вночі дефілюють паризькими вулицями. Столиця Франції належить до тих міст світу, які найбільше відвідують. Туристи й ділові люди. Творці. З України прямі перельоти Київ – Париж здійснює МАУ – міжнародні авіалінії України. Ціна квитків у авіакасах становить 3500–4000 гривень. Час перельоту – 3 години 20 хвилин.

У Парижі – два міжнародні аеропорти: Шарль де Голль і Орлі. Шарль де Голль входить в десятку найбільших аеропортів світу щодо пасажиропотоку. Щоденно він