Читати книгу - "Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1"

Міська з усім скарбом схопили поліціянти, коли він стояв на двірці й крутив головою на всі боки, виглядаючи свою оперову співачку.

 забеля навіть не уявляла, на які небезпеки її наражатиме Андре. По-перше, він сіяв грошима, не замислюючись. По-друге, виявився вломником, що час до часу, щоб не втратити здатності, проникав у найбагатші і найнеприступніші помешкання. По-третє, легко запалювався від одного лише звабливого погляду незнайомої пані. По-четверте, щодня вигадував способи розбагатіти. По-п'яте... Зрештою, він абсолютно відповідав своєму родовому прізвищу, успадкованому від татка-ілюзіоніста, який об'їхав Европу з єдиним смертельним трюком: його закопували у домовині на два тижні під наглядом охорони та лікарів. Спитаєте, а чим же він дихав? Повітрям, що надходило під землю через тоненьку рурку. Зате опісля на героя чекав кругленький гонорар в кілька тисяч долярів, зібраних з присутніх на смертельному експерименті.

Одного разу серед зацікавлених осіб з'явилася донька мільйонера Вайнера і напередодні «воскресения» лишила імпресаріо листа з освідченням. Ілюзіоніст, уставши з домовини, негайно узяв шлюб, відмовившись від подальших гастролей. Та молодих не прийняла рідня, і їм довелося бідувати у порівнянні, звичайно, з тим солодким мільйонерським життям. Згодом трюк з домовиною уже нікого не цікавив, Турбійон кинувся в окультизм, але там йому не знайшлося місця, бо газети рясніли жіночими іменами з обіцянками на підставі графології передбачити будучність. Народження сина Андре лиш ускладнило стосунки між здекваліфікованим штукарем і зденервованою дружиною: вона вже не раз пошкодувала, що узяла собі за мужа тамсвітнього пана, на якого, певно, вплинула киснева голодівка.

Старша сестра Турбійона-татка прийняла Андре за сина. Вона мешкала в Ніцці, столиці французької Рів'єри, і давала невичерпний матеріал репортерам, називаючи себе акторкою, танечницею, співачкою і ...черницею, донькою фрейліни російської імператриці та імператора Олександра... Розповідаючи нескромні історії про свого вінценосного вітця, кобіта ніколи не потерпала від браку уваги.

Де поділися батько й мати, Андре навіть не цікавився, бо змалку звик до тітоньки та до її неспокійного побуту в оточенні жінок і чоловіків — вишуканих, напахчених, вбраних за останньою модою. Инша річ, що вони часом надовго зникали: хто переховувався після невдалої оборудки, хто бачив небо через ґрати, хто лежав у домовині по-справжньому, а не задля трюку.

Кмітливий хлопчик розвивав свої бешкети, перейнявши, певно, батьків талант ілюзіоніста. Він почав з того, що рівно о другій годині ночі весь у білому щодня перетинав вулицю в одному й тому ж місці. За тиждень половина Ніцци була збентежена появою «духа», а вже постаріла тітонька тлумачила його пересування як особливий знак, поданий потойбічними силами.

Перший досвід вломництва міг мати для Андре доволі гіркі наслідки, якби не його природна увічливість. Збудивши глупої ночі самотню даму під час прискіпливих оглядин її помешкання, він вибачився, що перешкоджає їй спочивати, спитався, які пам'ятні коштовності не має права забрати, тихо та чемно вибрав усе, за чим би та дама не дуже шкодувала, а відходячи, попросив її заприсягнути на Біблії, що зажде кілька хвилин з повідомленням до жандармерії, поки він щезне.

На час зустрічі з Ізабельою-Анелею Андре здобув багатий досвід дотепного ошуканства. Він згуртував двох голландців і трьох поляків, продав їм спосіб дурити різних темних промисловців, маючи відсоток з кожної оборудки. Ті шукали охочих фабрикувати фальшиві гроші в їхній же присутності. Паперові асигнації клали в особливу скриньку на чистий папір і вдавали, що пропускали через неї струм. Несподівано вона вибухала — гроші ставали попелом. Фальшівники розпачали, рвали на собі волосся, перепрошували, сипали один на одного погрози... Невдатні клієнти ішли з порожніми руками і подумки гризли себе за халепу.

Але насправді скринька мала подвійне дно — гроші були цілісінькі... І ви скажете, що талант ілюзіоніста можна закопати в домовині?

Андре Турбійон перебрався до Парижа разом із тітонькою, яка на той час прибрала собі ім'я мадам Айнос і добре заробляла, пророкуючи будучину із зір, руки, карт, почерку і навіть із власного сомнамбулічного сну, а також обчислювала успіх на підставі виїмкових числових маніпуляцій халдейських чарівників. Притишеним голосом мадам Айнос провіщала:

— Усе прояснюється. Починається нова доба. Люди стають знову розумними, дух тріюмфує над матерією. Розвиваються зовсім нові мистецтва. Архітектура та артистичний промисел знаходять нову лінію. Суспільним життям будуть правити нові закони. Настане ясність, радість, чесність...

І люди платили, щоб таке почути?!

Нафантазувавши винахід Свена Ґевала, Андре й не сподівався, що так швидко отримає пропозицію від невдахи Едельмана і нагріє його на добрий заробок. Та він би не був турбійоном, якби не просвистав за кілька місяців Шимонів прибуток з галашикаїну. І тут на першу ролю вийшла Ізабеля, пустивши поголос, що вона — донька румунського банкіра Стефанеску — організовує літературний сальон, де щовівторка читатиме свій ще не опублікований роман «Королева Тая», який їй надиктував дух єгипетського жерця бога Озіріса.

Щовівторка Андре, елегантний і люб'язний, розсаджував гостей сальону, а сам тишком-нишком, із заклопотаним обличчям, викликав фіякра і їхав на оглядини їхніх помешкань. Шукав приховані гроші, але ніколи не забирав усе до копійки: коли лишав половину, коли чверть, щоб пограбований не дуже побивався і або нарікав на дружину, або на служницю-коханку. Повертався вчасно — як слухачі аплодували Ізабелі. Тоді він починав мову, наприклад, про книгу пророцтв, що вийшла в Лондоні: там обіцяно пожежі в січні, в лютому — повстання, в маю — велику європейську війну, в червні — революцію, в липні — спеку і масове отруєння, в серпні — всесвітній страйк, у