Читати книгу - "Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей "

Я скривилась та подивилась на всіх тих розмальованих фіф разом з пихатими чоловіками. Все, що вони робили, то це лизали один одному зад. 

<<Фе>>, — подумки гидувалась я. 

Поглянула на Олександра, який щось обговорював з якимось чоловіком, а тоді зітхнула, знову надпивши шампанське. 

— Спостерігаєте за своїм нареченим, аби ніхто не вкрав? — почулося позаду мене над вухом. Я здригнулась, коли чоловіче дихання обпалило мою шкіру та викликало мурахи по всьому тілу. Відскочила від того обєкту, мов ошпарена. Я поглянула округлими очима на свого боса, який єхидно посміхався. Він стояв, засунувши руки в кишені, і зацікавлено на мене поглядав. 

— Він не мій наречений, — чомусь випалила я правду і зніяковіла. Хотіла вже розвернутись і втекти від такого пронизливого погляду, але чоловік схопив мене за лікоть та завів за колону. Я напружилась та злякано закліпала очима. 

— Що ви робите!? — крикнула я та знову спробувала втекти від нього, але він притис мене до колони та обпалив мої губи своїм сп'янілим подихом. 

— Ви сьогодні така красива, — прошепотів мені на вухо. 

— Якщо це все, що ви хотіли сказати, то я повернусь до свого хлопця, — нервово промовила, дивлячись йому в очі. 

— А ви дійсно хочете повертатись до того, хто вас не цінує? — єхидно посміхався той. 

Я від злості відштовхнула його та побігла в бік Олександра. Проте застигла на місці, коли побачила, як його обіймає та сама блондинка. Тут! На очах у всіх! На мої очах! І що ж тепер подумають про мене? Про нього, про нас... Хіба він для цього мене сюди привіз? Я сумно та нервово посміхнулась, з огидою спостерігаючи за цією картиною.

— Я ж говорив, що він вас не цінує, — почула я голос боса за своєю спиною. Відмахнулась та пішла до тих двох голубків. Підійшла та дивилась з такою злістю й огидою на свого хлопця, від чого Олександр нервово ковтнув слину. Я піднесла руку для удару та приліпила Олександру прямо по щоці, а тій блондинці посміхнулася з оскалом, зціпивши губи. Після такого театралу місцеві пліткарки довго ще будуть це все обговорювати. Я розвернулась та пішла на вихід, оминаючи купу народу. Хотілося кричати від болю. Все ж таки він просто ні в що мене не ставить. Привести мене сюди, де буде його коханка, не дуже розумно. Певно хотів показати свою величність. Я вибігла на вулицю та попрямувала по тротуару, куди тільки бачили мої туманні очі. Хотілося зникнути. Пропасти.