Читати книгу - "Уявлена глобалізація, Нестор Гарсія Канкліні"

прийнятий у штаті Каліфорнія у 1996 році, позбавив нелегальних мігрантів права користуватися базовими послугами, такими як отримання освіти і медичне обслуговування, і зобов’язав лікарів і вчителів доповідати міграційній службі про тих, хто бажає отримати послуги і відмовляється демонструвати документи, та впровадив поняття «обґрунтованої підозри», що зробило незахищеними всіх іноземців за двома ознаками: кольором шкіри та мовою (Valenzuela, 1999). Головним аргументом для ухвалення Закону 187 було те, що нелегальні мігранти є економічним навантаженням для американської економіки, попри те що різні дослідження Національної комісії з реформування міграційної служби США демонструють, що їхні внески (близько десяти мільярдів доларів щороку) є значно більшими, ніж вигоди, які вони отримують. Закон було скасовано, однак зберігання ксенофобних дискурсів у повсякденному житті й у пресі свідчить, що наратив, який підтримує упередженість і дискримінацію, продовжує насаджуватися, попри об’єктивні факти.

Іншою значною зміною є те, що дротяна «лінія», яка відокремлювала територію Сполучених Штатів від південних країн, була замінена на виразний символ: металеві листи, котрі використовувались як посадкові смуги у пустелі під час війни в Перській затоці, перероблені на кілометри стіни, хіба що на метр нижчої за Берлінську. Посилений на найуразливіших ділянках другим бар’єром з цементних колон, машинами прикордонного патруля і гвинтокрилами, цей кордон позбавляє всіляких ілюзій стосовно того, що латиноамериканці й американці колись зможуть інтегруватися, наприклад, як громадяни Європейського Союзу.

Зростання шовінізму та дискримінації американцями посилює з мексиканського боку націоналістичні тенденції. Інколи це виявляється у спробах захисту національних виробників і прав людини за реальних умов взаємодії; в інших випадках важко визначити, які дії можуть бути більш ефективними у складних ситуаціях на кордоні.

Симптоматичним прикладом складності вироблення позицій «захисту свого» у контексті глобалізації є випадок Тіхуани. Це місто, сконцентроване на туризмі та розвагах, з 1920-х років – від часів «сухого закону» в Сполучених Штатах – сприяло поширенню ігорних домів, кабаре й інших осередків діяльності, яка переслідувалася в американському суспільстві, завдяки чому зажило «чорної слави», котра зробила його синонімом розпусти, проституції і наркоторгівлі. Негативний імідж також посилився з нашестям мігрантів з усієї Мексики, котрі не могли потрапити до Сполучених Штатів і створювали у цьому прикордонному місті тимчасові райони. За останні три роки розбудова підприємств, особливо макіладор, призвела до бурхливого розвитку промисловості. Однією з головних спеціалізацій є виробництво побутової та аудіо- і відеотехніки, передусім виробництво телевізорів: тут здійснюється 70 відсотків світового виробництва. Відбулася модернізація торгівлі й урбанізація Тіхуани, вона фактично зрослась із Сан-Дієґо, утворивши «транскордонний мегаполіс» (Herzog, 1990). Попри це, 1600 працівників патрульної служби Сполучених Штатів, які контролюють 65 мільйонів щорічних перетинів кордону між цими містами, не вірять, що «сучасна» діяльність може відрізнятися від торгівлі наркотиками й інших подібних занять, які дають змогу зберігатися негативному іміджу в американських уявленнях.

З огляду на значну кількість кінофільмів, газетних статей і запланованих зйомок телесеріалу, присвяченого скандальним аспектам життя у Тіхуані, консервативний муніципалітет міста домігся в серпні 1997 року від Мексиканського інституту інтелектуальної власності реєстрації «доброго імені міста» з метою його захисту від тих, хто захоче використати його в «рекламі й у бізнесі, поширенні рекламного матеріалу, брошурах, проспектах та інших друкованих матеріалах, телесеріалах, художніх і документальних фільмах». Не важко уявити, як би могли засмутитися через подібну політику такі автори, як Шекспір, котрий зробив місцем злочину Данію, Бертольд Брехт і численні інші знані літератори, які обирали місцем дії для своїх заплутаних історій не власні країни. Намір контролювати використання символічної спадщини прикордонного міста, розташованого майже у двох годинах їзди від Голлівуду, виглядав іще більш екстравагантним у цю межову епоху, коли більшість спадщин формується і поширюється далеко за границі локальної території невидимими мережами засобів комунікації. Пародійним наслідком цього є подання міжкультурності у протиставленні її ідентичності замість того, щоб аналізувати її відповідно до структури культурних взаємодій.

Як можуть допомогти розв’язати протистояння між американцями та латиноамериканцями угоди з вільної торгівлі? Окремі економісти і політики у Мексиці та Сполучених Штатах вірять, що сумісність культурних стилів, необхідна для мультинаціональної інтеграції, успішно досягається завдяки «спільній зорієнтованості на демократію» і подібності шляхів економічного розвитку, як це зазначають Інґлгарт, Басаньес і Невітт. У своїй книжці ці автори простежують відмінність між протестантською традицією в Сполучених Штатах і Канаді та католицькою традицією у Мексиці й Латинській Америці (етика праці у протиставленні моралі «відродження, грандіозності, благородства, нерівності й порядності»). Однак також вони зауважують, що, можливо, історичні відмінності не є настільки важливими, оскільки ми вважаємо, що один і той самий процес транснаціональної інтеграції сприяє відкриттю суспільств і приводить до прийняття нових концептуальних рамок їхньої трансформації. У країнах Північної Америки можна було б досягти конвергенції, якщо була б спільна зацікавленість у розвитку вільних ринкових економік і демократичних політичних форм і зменшенні ваги державних інституцій на користь глобалізації. Утім, відомо, що згадані три припустимо спільних пункти сприяють виникненню суперечностей між трьома державами, які беруть участь у ЗВТ. Цитовані автори, попри своє оптимістичне бачення лібералізації торгівлі, визнають, що вона «спричинює політичне протистояння, оскільки привертає увагу безпосередньо до старих або нових проблем». Поглиблення прикордонних і міграційних конфліктів у останні роки унаочнює нерозв’язані культурні проблеми, наприклад, мультиетнічну інтеграцію у Сполучених Штатах і латиноамериканських державах, співіснування нових мігрантів із корінними мешканцями та повне визнання прав меншин і регіонів усередині кожної з країн. Наратив, який стосується ідеологічної несумірності, зберігає актуальність і створює нові кордони, які мають досліджуватись як складова глобалізації.

Не лише завдяки угодам з вільної торгівлі збільшується «американізація» Латинської Америки та латинізація Сполучених Штатів. Як побачимо у главі, присвяченій культурній індустрії, латиноамериканська музика починає перетворюватися на складову американської мультикультурності й стає потужним сектором економіки символічних цінностей. Водночас продукування дисків, відео і телепрограм іспанською мовою в Маямі перероб­ляє ознаки латиноамериканського та змінює його роль у Сполучених Штатах. За допомогою підприємств, які поширюють цю культурну продукцію по інших регіонах, збільшується взаємодія між митцями, дистриб’юторами та публікою на різних континентах. Незалежно від того, що передбачене угодами з вільної торгівлі, масштабність міграцій з півдня на північ і передавання культурних благ і меседжів модифікують на рівні повсякденних звичаїв і торговельних мереж зв’язки і відстані між цими регіонами (Yudice, 1999a).

е) Добросусідські відносини під опікою США

У офіційному дискурсі конфлікти між культурами маскуються риторикою про добросусідські відносини. Йдеться не лише про дипломатичний протокол, оскільки це часто супроводжується цікавими інтерпретаціями щодо того, якими є ті інші, з котрими треба підтримувати відносини. Є дещо відмінне у цьому способі взаємодії зі Сполученими Штатами від «зустрічі світів» з Європою. Одна з розповідей, які мене