Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

правильно, але Хрущову простіше продавати за американські фантики. Проблема в тому, що скільки б він їх не заробив, наша система влаштована так, що від нас люди втікають на Захід, а з Заходу до нас не втікають. Основна діра, через яку втікають - Західний Берлін. Якщо дивитися ширше - Західна Німеччина. Зараз перша людина полетить у космос, і Хрущов почне дипломатичний і політичний наступ, щоб вирішити проблему Берліна і в цілому проблему Німеччини. Дипломатичний і політичний наступ може перерости у військовий. Простіше кажучи, в Третю світову. Найстрашніше в тому, що Хрущов блефує.

- А якщо попередити американців?

- Про це й мова. Якщо впораєтеся, полковнику, то генеральські лампаси я вам гарантую.

- Подвійна гра?

- Так, полковнику.

- З усіма наслідками, що випливають?

- Саме так.

Пеньковський відповів так, як зовсім недавно відповів капітан Ментюков, який на Су-9 без компенсувального костюма йшов на таран у стратосфері:

- В разі чого - не забудьте дружину і доньку.

- Все буде зроблено. Я ризикую разом з вами, полковнику. Якщо й зі мною щось трапиться, то наша славна Система на ім’я ГРУ не забуде ні вас, ні мене.

4

Сєров і Пеньковський удвох вирахували дипломата, який потрібен. Те, що він розвідник, сумнівів не викликало. З якої країни? Скажімо так: з однієї з західних країн-членів НАТО. Йому слід було дати матеріал, цінність якого відразу, остаточно і безповоротно розвіяла б усі сумніви. Треба було розкрити таку таємницю, якою не жартують.

7 листопада 1960 року, через два тижні після загибелі Головнокомандувача Ракетних військ стратегічного призначення Головного маршала артилерії Недєліна та групи ракетників, Пеньковський зустрів цього дипломата на прийомі на честь сорок третьої річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Опинившись наодинці, сунув йому пакет з тугою пачкою документів:

- Передайте уряду США.

5

Західний дипломат ризикував, але не сильно. Дипломатична недоторканність, знаєте. Віденська конвенція 1815 року. Дипломата не можна заарештувати. Його не можна обшукати. Але якщо й заарештують через непорозуміння, то повинні відразу відпустити. Якщо вам його поведінка не подобається, витурюйте з країни. Але затримувати, тим більше обшукувати - не смієте.

На те був побудований розрахунок Сєрова і Пеньковського: миттєво без зайвих слів передати й відійти. Потім через пару тижнів зустріти та поцікавитися: ну як подаруночок?

Можна таке питання й не ставити. Отримавши такий пакет і відправивши його за інстанціями, будь-який дипломат негайно отримає наказ розшукати того, хто настільки важливе повідомлення передав. І налагодити контакт. І попросити його якимось чином виїхати за межі Радянського Союзу. Для серйозної розмови на безпечній території.

Якщо дипломат чимось і ризикував, то тільки до моменту, поки не потрапив у стіни рідного посольства. Посольство - це шматочок іншої країни в Москві. Посольство недоторканне. Напад на посольство - це напад на саму країну. З усіма наслідками.

Як тільки документ потрапив до посольства, залишається запакувати його в дипломатичний багаж. Не подумайте, що документи особливої важливості пересилають в конвертиках. Зовсім ні. Вони залишаться в сейфах розвідувальної організації, яка діє під прикриттям посольства. Сейфи ці особливі. Знаходяться вони в бетонних бункерах. У разі небезпеки треба зірвати запобіжник і все всередині згорить в кисневому струмені, не залишивши навіть попелу.

Для відправлення важливих документів у розвідувальні структури документи знімуть на спеціальну плівку з особливим рецептом проявлення. Якщо хто-небудь сторонній спробує її проявляти, зображення пропаде. Непроявлені плівки укладають в особливий контейнер з кислотою. Контейнер зовсім невеликий, він поміщається в портфелі, а портфель прищіпають до руки дипломатичного кур'єра.

Дипкур'єри та їх багаж теж недоторканні. Напад на дипкур'єра рівноцінний нападу на посла, тобто на країну, яку він представляє. Крім усього іншого, дипломатичні кур'єри озброєні. Вони можуть дати відсіч нападникам. Це їх право і привілей. Крім того, якщо виникне загроза вантажу, кур'єру слід лише натиснути на кнопку, і кислота всередині контейнера знищить плівки. А самі документи в цей час будуть зберігатись у сейфах посольства. Якщо виникнуть сумніви в достовірності отриманих документів, то найпростіше надіслати в посольство експертів, і вони на місці підтвердять сумніви або розвіють їх.

Отже, дипломату, який отримав пакет, потрібно тільки дійти до посольства...

І документ здати.

А там хай начальство розбирається.

Але він отриману пачку в посольство не здав. Він приніс пачку додому. Наступного дня він носив пачку з собою. Потім ще тиждень. І ще один.

Через два тижні питання Пеньковського: ну як подаруночок? І відповідь обережного дипломата: я, знаєте, не шпигун. Заберіть свої папери.

6

На цьому роботу можна було згортати.

Дипломат міг забути портфель з документами в таксі. Або у сквері на лавці. А люд у нас пильний. Віднесли б конвертик куди слід. І це - смертний вирок змовникам: і Сєрову, і Пеньковському. Був би розкритий і Головний маршал артилерії Варенцов. Документи були такого калібру, що тих, хто має доступ до них, можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Знайшли б усіх. І швидко.

- Що будемо робити, товаришу полковнику?

- Будемо пробувати, товаришу генерале армії.

7

Загибель Головнокомандувача Ракетних військ стратегічного призначення Головного маршала артилерії Недєліна 24 жовтня 1960 року сплутала карти багатьом. У тому числі - ракетникам. Запуск людини в космос був перенесений з грудня на січень, потім - на лютий, потім - на березень.

Ключовий момент

Керівники Збройних Сил Радянського Союзу ніколи не приховували того факту, що полковник ГРУ Олег Пеньковський діяв не з власної ініціативи, а за наказом свого вищого керівництва. «Військово-історичний журнал», орган Міністерства оборони РФ (1992 рік, № 8, стор. 69) повідомляє:

Пеньковський отримав завдання під виглядом службовця Державного науково-технічного комітету увійти в довіру московської агентури американської або англійської розвідки.

Газета «Красная звезда», Центральний орган Міністерства оборони РФ, 29 січня 1997 року уточнює, хто саме поставив Пеньковському таке завдання - начальник Головного розвідувального управління Генерального штабу Герой Радянського Союзу генерал армії Сєров Іван Олександрович:

Адже саме він запровадив Пеньковського в Держкомітет з науки і техніки з більш ніж дивним завданням під виглядом службовця управління зовнішніх відносин увійти в довіру московської агентури американської або англійської розвідок.

Розділ 9

1

20 січня 1961 року Джон Фіцджеральд Кеннеді прийняв присягу і вступив на посаду президента США. У своїй інавгураційній промові новий президент