Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Діамантовий шрам, Мирослава Білич 📚 - Українською

Читати книгу - "Діамантовий шрам, Мирослава Білич"

726
0
03.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Діамантовий шрам" автора Мирослава Білич. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 65
Перейти на сторінку:

Руслан розвернув мене до себе і з розпачом дивився прямо в очі. Потім ніжно торкнувся підборіддя грубими пальцями, погладив по щоці. Від його розповіді і ніжності сльози покотились по щоках, стало так важко на душі і приємно водночас. Який же він красивий, отак зблизька, коли можу розгледіти кожну рису його обличчя, щоб закарбувати у пам’яті.

- Та справжніх цінностей, таких, що не можна купити за гроші, у мене немає, зовсім.

Я не встигла щось зрозуміти, як губи Руслана накрили мої, а мужні руки обійняли і пригорнули до себе. І подумати ніколи не могла, що поцілунок може бути настільки ніжним і чуттєвим. У цю мить забула про все на світі, і навіть про те, хто я і хто він. Просто поринула у неймовірні відчуття з головою. Сама не розуміла чому, але так само обережно відповідала на поцілунок. Руслан продовжив гладити мою щоку, і я наважилась розплющити очі, щоб зустрітись із його затуманеним поглядом.

На щастя, я отямилась і обережно вислизнула з його обіймів. Стало прикро і соромно за свій вчинок. Я ж маю іншого, нареченого, хіба так належить поводитись? Доки мій Сергій там журиться за мене і не знаходить собі місця, я тут із його ворогом...

Руслан наполегливо вивчав мою реакцію і робив він це з розчаруванням на обличчі. Зрозумів, що шкодую. Я не хотіла його скривдити, тому спробувала якось зарадити ситуації. Поділитись власним болем і таким схожим на його.

- Моя мама теж померла, коли я була дитиною. Вона ж через мене і померла, тепер я намагаюсь залагодити провину добрими вчинками. Думаю, вони нас бачать згори, і наші старання теж.

Згадка про маму одразу витіснила всі інші відчуття і переживання. Я різко засумувала і сльози покотились по щоках. Бо завтра я не тут мала бути, а тепер це неможливо.

- Що тебе стривожило? Скажи, Іванко, і я спробую зарадити.

- У мами завтра день народження, я вперше не зможу піти її привітати.

Я не чекала на відповідь Руслана, поспішила піти до своєї кімнати. Втекти від важкої реальності і самої себе. Якби він не викрав мене, то я змогла б жити звичним життям, виконувати свої обов’язки. А натомість втрачаю себе і піддаюсь досі не відомим почуттям. Хіба може людині бути добре у такій ситуації? Та настільки, щоб забути про все і хотіти залишитись тут. І ні, мене не звабив його будинок чи крутий статус. Руслан пробирається набагато глибше, аж до самого серця. Він встиг мене вислухати, підтримати і самому розкритись за кілька днів, за кілька коротких митей, проведених удвох. Сергій же залишається загадкою за роки спільного життя, і мої думки його не надто цікавлять. Якби ж все було по-іншому... Якби ми зустрілись раніше...

 

1 ... 26 27 28 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діамантовий шрам, Мирослава Білич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Діамантовий шрам, Мирослава Білич"