Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка) 📚 - Українською

Читати книгу - "Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)"

267
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)" автора Клайв Стейплз Льюїс. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 271 272 273 ... 302
Перейти на сторінку:
ясена. Ліс потроху наповнювався блідим розмитим світлом, що передує світанку, одяг короля просяк вранішньою росою — починався новий день.

Це було гірке пробудження. Гіршого пробудження в його житті ще не було.

15 У північних народів ясен вважається Світовим деревом.

Розділ 5

Як до короля прийшла допомога

Страждання тривали недовго. Майже одразу почувся удар, потім ще один, і за мить перед ним стояли двоє дітей. Він точно знав, що вони з’явилися не з-за дерева, до якого він був прив’язаний, бо він почув би. Насправді, вони взялися нізвідки. Він одразу ж відзначив, що вони були одягнені в таку ж саму дивну неяскраву одежу, як і люди з його сну; одразу зрозумів він і те, що перед ним стояли наймолодші з тих сімох — хлопчик та дівчинка.

— Ох, — сказав хлопчик, — аж дух захопило! Мені навіть здалося…

— Скоріш розв’яжи його, — урвала його дівчинка, — поговоримо потім. — А тоді додала, повернувшись до Тіріана: — Вибачте, що так довго. Прийшли, щойно змогли.

Поки вона це казала, хлопчик витягнув із кишені ножа та поспіхом зрізав з короля пута — надто швидко. У короля настільки заніміло тіло, що, коли останню мотузку було зрізано, він завалився вперед на коліна та руки. Лише добряче розтерши ноги, він зміг підвестися.

— То були ви, — почала дівчинка, — то ви з’явилися до нас, коли ми вечеряли? Десь тиждень тому?

— Тиждень, добра дівчино? — здивувався Тіріан. — Відтоді й десяти хвилин не минуло.

— Звичайна плутанина з часом, Поул, — пояснив хлопчик.

— Я пригадую, — сказав Тіріан, — що про це оповідалося в старих казках. Час у вашій дивній країні пливе не так, як у нас. До речі, уже треба забиратися звідсіля, бо мої вороги близько. Чи підете ви зі мною?

— Звичайно, — відповіла дівчина. — Ми тут, аби допомогти вам.

Тіріан підвівся і повів їх униз пагорбом, на південь від хліва. Він уже знав, куди їм податися, але спершу потрібно було добратися до каменів, де вони не залишили б слідів, та перетнути річку, аби відбити будь-який запах. Добру годину вони обережно пробиралися кам’яними підніжжями та переходили вбрід річки, і весь цей час було не до балачок — не вистачало подиху. Але Тіріан ні-ні, а й зиркав на своїх супутників. Якось дивно і водночас ніяково було Тіріану йти поряд зі створіннями з іншого світу, але тепер і старі історії здавалися більш правдивими, аніж будь- коли… Ніби от-от могло трапитися що завгодно.

— Тепер, — сказав Тіріан, коли вони опинилися на краю маленької долини, яку з обох боків обступали березові гаї, — ми у відносній безпеці від тих лиходіїв і можемо йти повільніше.

Зійшло сонце, усюди блищала роса і співали пташки.

— Здається, не завадило б і щось перехопити. Ми-то з Поул уже поснідали, а от вам, сір, саме час, — зауважив хлопчик.

Тіріан замислився був над тим, що ж означає те «перехопити», але коли хлопчик відкрив опуклий ранець і витягнув звідтіля засмальцьований м’який пакунок, усе стало зрозуміло. Король зголоднів, мов звір, хоча й до цієї миті зовсім того не помічав. У пакунку знайшлися два сендвичі з яйцем, два с сиром та два з якоюсь пастою. Якби не голод, останні два Тіріан і до рота не взяв би, бо в Нарнії таке не їсть ніхто. Поки він доїдав останній сендвич, вони дійшли до низу долини і знайшли моховий стрімчак, з якого било маленьке піняве джерельце. Усі троє зупинилися, аби напитися і збризнути розпалені обличчя.

— Саме час, — сказала дівчина, відкидаючи з лоба мокре волосся, — тобі розповісти нам, хто ти такий, чому був прив’язаний і що тут взагалі коїться.

— Із превеликим задоволенням, ясна панночко, — погодився Тіріан, — але не можна стояти на місці.

Вони продовжили свій шлях, і Тіріан розповів їм, хто він і що з ним трапилось.

— …Тепер, — закінчив він, — я направляюся до однієї вежі з тих трьох, що були зведені моїм предком у Ліхтарній пустці супроти зловмисників, що вешталися там колись. Хвала Асланові, у мене не вкрали ключі. У тій вежі ми знайдемо зброю і деякий провіант, хоч би і самі сухарі. Там ми будемо в безпеці, доки вирішимо, що робити далі. А тепер, будь на те ваша ласка, розкажіть мені, хто ви є, та вашу історію.

— Мене звуть Юстас Бяклі, а це Джил Поул, — сказав хлопчик, — ми вже якось були в Нарнії, але дуже і дуже давно, більш ніж рік за нашим часом, і був тут хлопчина на ім’я принц Ріліан, та тримали того хлопчину ув’язненим у підземеллі, а простоквак Трясогуз якось устромив його…

— Ха! — вигукнув Тіріан. — То ви ті самі Юстас та Джил, що врятували короля Ріліана з чаклунського полону?

— Так, то були ми, — сказала Джил. — Тож він тепер король Ріліан? Звичайно ж, король, я і забула.

— Так, — відповів Тіріан, — я його нащадок у сьомому коліні. Він помер більш ніж двісті років тому.

— Уф, — Джил скривила личко, — ось що найстрашніше у поверненні в Нарнію.

Та Юстас продовжив:

— Тепер ви знаєте, хто ми, сір. А ось що трапилося з нами. Професор та тітка Поллі зібрали нас, «нарнійців», у себе…

— Ті двоє мені не знайомі, Юстасе, — сказав Тіріан.

— Вони двоє прийшли до Нарнії на початку часів, у той день, коли звірі почали говорити.

— Присягаюся гривою Лева! — вигукнув Тіріан. — Ці двоє? Лорд Діґорі та леді Поллі! З початку часів! І досі живі у вашому світі? Яке чудо! Але розповідайте ж далі!

— Не те що б вона була нашою рідною тіткою, — сказав Юстас, — Її звуть міс Пламер, але ми звемо її тітка Поллі. Тож вони двоє зібрали нас частково задля розваги — щоб вдосталь побалакати про Нарнію (бо більш ні з ким про такі речі балакати не можна), а частково тому, що Професору здалося, начебто ми чомусь потрібні в Нарнії. А потім, мов примара чи бозна-що, з’явилися ви, ваша величносте, майже до смерті нас налякали та зникли, не кажучи ні слова. Після того ми знали точно, що щось сталося. Наступним питанням було — як сюди потрапити, бо не можна ж просто захотіти і переміститися в інший світ. Тож ми добренько це обговорили, і Професор сказав, що єдиний шлях — то магічні кільця, ті самі, завдяки яким він і тітка Поллі потрапили до Нарнії багато років тому, задовго до того, як народилися ми. Ті кільця було зарито

1 ... 271 272 273 ... 302
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)"