Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Не хвилюйся – поблажливо мовила до дракона тим часом викладаючи шматок глини на стіл – я теж кепсько ліплю, але все що нам треба це зліпити постать твого зросту без яких не будь деталей зовнішності. Бо все інше я буду підкориговувати магією, надаючи фігурі всі твоєї точної деталі зовнішності.

Соні здавалося видих з полегшенням і теж пристав до роботи. Ми виліплювали фігури одна за одною з часом до нас приєднався ще Бен, Кея і Кай тому робота пішла швидше. І того за ніч ми зліпили цілих п’ять страшнющіх фігурок скерипі. Що було дуже добре, бо ми мали п’ять тіл і п’ять спроб, щоб зробити потрібне тіло. Хоч би все вийшло.

– Гей! Беласе – звернувся до дракона глузливим тоном темний – всі п’ять тіл прямо вилиті твої копії! Якби я не знав що вони не справжні, подумав що ви всі близнюки! – зареготав той держачись за живота, а молодий дракон осудливо скривився.

– Вони потім стануть кращі! – виголосив Соні – Адже вони ще не дороблені! – а потім і собі скорчив самовдоволену моську – Та й якщо чесно з усіх п’ятьох, твій вийшов найжахливіший. У мене й то краще вийшло, а у тебе зовсім немає відчуття пропорцій. Он подиви но, одна нога товща іншої.

Я тихо хихикнула, адже відчуття пропорцій у нас з Грейсоном було на одному рівні так само жахливе.

– Що! Це в мене вийшло найгірше! – обурився темний – Та ти подивися на свого! Він ж повністю косий наче його однією рукою ліпили і то лівою! Кея без образ це тільки стосовно Беласа, бо щодо твоєї фігури вона відмінна.

– Рада чути – скептично подякувала вона, бо в неї і справді була ціла лише одна рука. Що було дуже шкода. Цікаво, а якщо я зліплю скерипі для неї, вона зможе рухати тією рукою якої не вистачає?

Ми трохи відпочили поки слухали кумедну перепалу між драконом і темним що мірялися у кого найкраще вийшов макет скерипі. Я помітила що у Бена ліпнина вийшла найточніше. Макет і справді був бездоганний у виконанні Бена. Він мав чудове відчуття пропорцій і об'єму які повинні бути, тому саме це скерипі було найподібнішим до статури Соні. Все ж не дарма Бен був майстром у своїй справі, у нього добре виходить створювати гарні речі з будь-чого.

– Гарно вийшло – зробила йому комплімент щодо роботи, він лиш привітно посміхнувся крізь свою коротку, але густу бороду.

– Радий чути що вам сподобалося – мовив Бен на диво м’яким голосом як для його кремезного вигляду що мене не аби як здивувало.

– І справді гарно вийшло – захоплено мовила Кея що підійшла до нас і мені здалося, чи наш кремезний друг трошки зашарівся! Невже Бену подобається Кея? Тільки той мовчить про це що навіть вона не в курсі.

– Дякую – ніяково мовив Бен ховаючи свої руки собі за спину.

Ці слова змусили мене дещо пригадати, про що я вже встигла забути.

– Кеє – звернулася до неї – я хотіла б тобі подякувати що ти вчора вночі мені допомогла – подякувала їй за те що наглянула за мною поки у мене була гарячка. Кея на декілька хвилин замислилася наче намагалася згадати за що я їй дякую.

– Ви за те що я вам перев’язала поранення учора вночі? – перепитала вона.

– Так і за це теж – підтверджую її здогадку.

– Та немає за що, це була для мене дрібниця. – відмахнулася вона начебто це було щось не значне.

– Але я все одно тобі дуже вдячна не знаю, щоб робила без тебе. – наполягала на своєму.

– О! Маріє, а що до Дикого, що з ним? – раптом згадав дракона Грейсон.

– Та нічого – здвигую плечима – я його ще як прокинулася ніде не знайшла. Схоже він знову кудись втік.

– Він ще й досі нічого так і не згадав нового? – продовжив розпитувати темний.

– Не знаю. – ніяково відповіла, мій настрій різко кудись зник – Напевно що ні, якщо знову ховається від мене. – після моїх слів Соні чомусь похмурнів і на його обличчі було щось на кшталт… ем… нерозуміння? Але я не запитувала що з ним, бо так до кінця і не зрозуміла повністю що означає його вираз. 

Тому я поспішила як найшвидше змінити цю тему, бо мені від неї ставало не дуже комфортно. Адже було таке відчуття що я щось упустила і зараз це мене гризло. Дуже сильно. Але проблема у тім, що нічого, щоб я могла пропустити не було. Тому я не знаю чому саме так ніяково почуваюся коли мова заходить за Дикого.

– Я почну коригувати скерипі, щоб вже завершити почате – мовила фальшиво веселим голосом натягнувши на обличчя таку ж посмішку. Бо настрою зовсім не було, а всередині було чомусь так погано і боляче… а найбільше паскудно.

– Тобі потрібна допомога щодо коригування? – запитав Грейсон, я замислилася. 

– Напевно тільки у плані порад, якщо не вийде звичним методом. То будемо вигадувати новий. А коригувати скерипі я і сама можу, адже там знаходиться саме моя магія. 

– Гаразд я зрозумів у чому основна суть створення основної форми – розуміюче мовив темний на що я вдячно кивнула.

В кімнаті залишилися тільки ми троє. Я, Грейсон і Соні, бо він був нам потрібний, а інші пішли на зовні стежити, щоб ніхто сюди не забрів, але щось я сумніваюся що таке можливо.

Отож почнемо! Я виставила руки перед собою змушуючи свою магію скупчитися на кінчиках моїх пальців, які невдовзі приємно защипало. Я детально уявила всі риси обличчя Соні, форму тіла, носа, підборіддя, вух, брів, довжину рук, ніг, колір волосся, очей і шкіри. 

Моя магія полилася сріблом прямо до скерипі, на цей раз я не заплющувала очі, а повністю спостерігала як саме буде мінятися тіло, щоб не випустити з під уваги жодної деталі. І через декілька хвилин переді мною стояла повна копія Соні.

– Дивовижно! – вигукнув захоплено дракон – Це тіло дійсно виглядає як я! Воно вже готове?

– Ще ні, я тільки надала йому твоєї людської форми, зараз спробую зробити і драконячу. – пояснила і продовжила.

Моя уява знову запрацювала детально малюючи в мене у голові образ коричневого дракона, великі масивні лапи з кігтями, велике довгасте тіло, але не занадто велике, перетинки що були вздовж спини…