Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

...У юнім красені вбачати несправедливо і у зло! — Тут виправдуються майбутні взаємини Баоюя та його служниці Сіжень. Вона щиро намагалася вберегти його від лихих пригод.

Обоє — лілія і лотос — вінчають вроду молоду... — Тут пророкується нелегка доля Сянлін. «Сянлін» — означає «духмяна лілія». Друге її ім’я — Інлянь — «прекрасний лотос».

...зника доброчесність, і ткацький верстат замовка... — У книзі «Хоухань шу» («Історії Пізньої Хань») є розповідь про те, як молодий чоловік 10 Янцзи покинув сім’ю, щоб з головою поринути в навчання. Одначе незабаром він засумував за домівкою й повернувся до дружини. Вона ж, зустрівши його, взяла ніж і перерізала шовкові нитки на ткацькому верстаті, бажаючи показати цим, що чоловікові не можна опускати руки, а слід навчатись, аби досягти високого становища в суспільстві. Тут передрікаються майбутні взаємини між Баоюєм і Баочай.

Про пух — той, що звіяний вітром, — слова відлунали. — У притчі про Сє Даоюня, який жив за династії Цзінь (265—419), розповідається, як одного разу під час великого снігопаду його дядько Сє Ань запитав: «На що схожий цей падаючий сніг?» Старший брат Сє Лан відповів: «Це — сіль кришиться з небес». Сє Даоюнь же сказав: «Ні, це вітер розвихрив пух плакучих верб».

...А брошку коштовну в глибокім снігу закопали! — Тут висловлюється сум за втраченою сім’єю, за розвіяними ілюзіями. Ієрогліфи імені Сюе Баочай прочитуються як «коштовна шпилька в снігу».

А в місці, де гранати буйно квітли... — У строфі натяк на життя Юаньчунь в імператорському палаці. З «трьох весен» (маються на увазі сестри Інчунь, Таньчунь і Січунь) жодній не випаде честь стати дружиною самого імператора. Однак Юаньчунь («Первісна весна») вісімнадцятого дня дванадцятого місяця року Цзя-інь (коли зустрічаються в небі зірки Тигр і Заєць) несподівано помре.

Та збіглося життя із крахом роду... — Йдеться про долю Таньчунь, яка вийде заміж і розлучиться з сестрами, коли дім Цзя занепаде.

Ізмалечку не знаєш ти в лице батьків своїх. — Йдеться про Сян’юнь, яка змалечку втратила батьків.

Із Чу всі хмари відлетять, — Сянцзян не вічна теж... — Сян-цзян — назва ріки (див. прим. 96).

Так прагнуть люди чистоти... — «Чистота», «порожнеча» — лаоські й буддійські поняття. Життя, згідно з буддизмом, ілюзорне, головний його зміст — страждання; всі світські справи — «пил», і лиш через очищення від нього люди можуть звільнитись із полону помилок.

Чжуншаньським вовком цей хлопчина жив... — У «Легенді про чжуншаньського вовка» середньовічного письменника Ма Чжунсі розповідається, як під час полювання пан Дун Го врятував приреченого на загибель вовка, що жив у горах Чжуншань. А той, коли небезпека минула, вирішив з’їсти свого рятівника. Тут під «чжуншаньським вовком» мають на увазі Сунь Шаоцзу, якого сім’я Цзя прийняла та приголубила, а він, ставши чоловіком Інчунь, виявився злим і невдячним.

Отож він жив, а «проса не зварив»! — Легенда розповідає про юнака Лу, який на постоялому дворі завів розмову з лаоським ченцем Люй і ремствував на своє життя, мріючи про славу і чини. Хазяїн двору в цей час поставив варитися просо. Юнак захотів спати, а лаоський чернець подав йому чарівне узголів’я, через яке юнакові приснилося життя його мрії. Коли він прокинувся, то зрозумів, що в його житті все є і це потрібно шанувати. А каша ще так і не зварилася. (Шень Цзіцзі, «Чарівне узголів’я», Танські новели, VII—IX ст.), (Пу Сунлін, «Поки варилася каша», новели династії Мін, XIV—XVII ст.)

Утямивши, що блиск трьох весен... — Вірш звернено