Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

 В понеділок, збираючись на роботу Ліна вже перед самим виходом прихопила з собою нову хустку, яку вчора залишила в коридорі на вішалці. Комусь там, здається, вона була сподобалась...

 До роботи добралась на диво швидко. В себе в приймальній ледь стримуючи сміх, накинула хустку на голову і зав’язала два кінці на підборідді. Потім сіла за стіл, глибоко вдихнула, щоб заспокоїтись і взялася працювати. Через п’ятнадцять хвилин почула як в коридорі відчинився ліфт. Вона старанно продовжувала переглядати електронну пошту.

-          Пані, поліклініка не тут. Вам до сусідньої будівлі, - почула над собою смішливий голос.

 Ліна повільно підняла голову всім своїм виглядом показуючи, що тренується спалювати своїх ворогів.

-          Смутно пригадую, що хтось говорив, наче, хустка мені личить, - їдко відрізала вона.

 Вадим в примирливому жесті підняв руки і взявся перепрошувати:

-          Личить, звісно. Перепрошую за невдалий жарт. Давай в знак примирення я куплю тобі подаруночок. Наприклад тонометр, - і з шкодливою посмішкою поспішив до свого кабінету.

 Ліна вже готова була спалахнути праведним гнівом, але сміх був сильнішим. Чого вона, власне, хотіла обмотуючись хусткою як зазвичай пані літнього віку роблять. Вона, ще сміючись, розв’язала і зняла її. У Вадима була дивовижна властивість як смішити її до колік в животі, так і бентежити до глибини душі.

 Вечором, уже по закінченні робочого дня, Ліна сиділа на дивані у кабінеті Вадима і заповнювала документи для звіту, розклавши їх на скляний столик перед собою. Він, в свою чергу, намагався робити якісь розрахунки, але ніяк не міг зосередитися – очі постійно норовили дивитись в бік. Чоловік не міг справитись із спокусою пороздивлятись Ліну, яка так старанно працювала. Пасмо волосся вирвалось із зачіски і вона так по-дитячому мило, але одночасно і спокусливо, закушувала нижню губку, коли потрібно було сконцентрувати увагу. Його погляд опустився нижче, до вирізу її білосніжної блузки. Вона нахилилась над столом і Вадим побачив краї її мереживного бюстгальтера, над яким виступали півкулі грудей. Він ледь не застогнав вголос, натомість вдихнув і шумно видихнув. Ліна підняла голову і запитально подивилась на нього. Темних блиск його очей схвилював її, але Вадим поспішив перервати напружену мовчанку:

-          День важкий, - відкинувся на спинку крісла і видав перше, що прийшло в голову.

 Ліна співчутливо-ніжно посміхнулась і вже хотіла вернути свою увагу до паперів перед собою, як почула несподіване питання:

-          То ти зустрічаєшся з тим хлопцем, що сидів поряд? Ростик чи як його там?

-          Роман, - терпляче і чітко проговорила Ліна, - і так, це мій хлопець.

-          Видно дуже тебе любить. Так міцно обнімав, - так, до слова, додав Вадим, вертаючись до своїх розрахунків.

-          Звісно, ми дуже щасливі, - Ліна взялася до своєї роботи з ще більшою старанністю, але за хвилину додала. - Десь так само, як ти зі своєю дівчиною.

 Вона б могла переконати себе, що абсолютно спокійно вимовила цю фразу, якби не калатання серця в грудях і клубок в горлі.

-          Ти про що це? – підвів на Ліну здивований погляд.

-          Ну як, дівчина поряд з тобою. Ви ще шепотілись, наче закохані підлітки.

 Вадим спочатку недовірливо подивився на неї, а потім зрозумів про кого йдеться і розсміявся.

-          Ти про Аліну? Це не моя дівчина. Вона зустрічається з моїм другом.

-          Ти з усіма дівчатами своїх друзів так премило спілкуєшся? – Ліна сказала це швидше, ніж встигла подумати.

 От дурочка!

 Вадим вже хотів відповісти на її підколку запитанням про ревнощі, але в останній момент передумав.

-          Я просто розповідав їй смішні історії про того самого друга. Ми дразнили його, - зі спокійною усмішкою відповів чоловік. - А що ж Руслан, ви давно зустрічаєтесь?

-          Роман, - роздратовано поправила його Ліна.

-          Ах так, перепрошую, - глянув на неї з виразом глибокого каяття, але чогось вона йому не повірила.

-          Зустрічаємося вже півроку, - дівчина встала і підійшла до столу Вадима, щоб взяти папір для нотаток. - Він мене вже і з батьками познайомив.

 Вона стояла, нахилившись над його столом, зовсім близько і щось писала. Він знав, що вона щось розповідає, але не чув нічого. Вадим міг бачити тільки звабливий виріз її блузки. Її поза і спокусливо випнута попка відбирали залишки здорового глузду. Він підвівся і хотів пройтись кабінетом, але зігнута в провокативній позі постать Ліни манила. Спідниця з розрізом ззаду, крізь який виднілася струнка ніжка обтягнута мереживною резинкою панчохи... Йому нестерпно, до болю хотілося торкнутися її. Вадим помітив, що край спідниці підігнувся. Він підійшов ближче і, не думаючи, потягнувся, щоб випрямити загин.

-          В тебе край спідниці підігнувся, - почувся тихий, оксамитовий голос.

 Його рука торкнулася її ноги крізь тканину, а потім, в несвідомому пориві, пальці легенько пройшлись внутрішньою стороною стегна.

 Ліну кинуло в жар. Вона різко випрямилась і розвернулась до нього. Простору між ними не залишилось. Її ноги торкались його ніг. Вона несміливо і схвильовано глянула на нього, в його очі кольору грозового неба. Небезпечний погляд, який уже підкоряв її волю.

 Якусь мить він мовчки дивився на неї «промовляючи»: «Біжи, прошу тебе, біжи!»

 Вона не почула його просьби.

 Або не хотіла чути...

 Він бачив, як вона спочатку кінчиком язичка облизнула, а потім закусила нижню губку.

-          Чорт, - тихо простогнав Вадим і різко, до болю впився в її солодкі, манливі і такі бажані уста.

 Думок не було. Залишилось тільки одне бажання – поглинути її. Він цілував її, наче, боявся, що вона от-от зникне. Взяв її голову в долоні і жадібно впивався ніжним, солодким смаком. Ліна кулачками міцно вхопилася за його сорочку, нестямно відповідаючи на його поцілунок. В голові гуділо. Його язик проник в її рот майже грубо пестячи її язик. Ліна обвила руками його шию. Вона тонула в його обіймах. Вадим опустив свої руки їй на талію і міцніше притис до свого тіла. Дівчина застогнала. Голосно застогнала. Він витягнув край її блузки із спідниці, просунув під неї руку і ледь не до болю стиснув грудь крізь мереживо бюстгальтера. Тілом Ліни пройшовся нестерпної сили спазм, локалізуючись десь внизу живота і змітаючи на своєму шляху будь-які залишки самоконтролю. Дівчина безпорадно застогнала.