Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

-          Будь ласка, прошу тебе, - безладно, плутано шепотіла вона, сама не розуміючи чого хоче.

 Ліна тулилась до його міцних грудей, хаотично хапаючись руками плечей. Вона до божевілля хотіла розчинитись в ньому, хотіла, щоб він заполонив її до нутра.

 Її рука ковзнула вгору. Вона зарилась пальцями у його волосся і міцно стиснула в кулачок та в безтямі від його гарячкових поцілунків сильно потягнула. Вадим зашипів. Її поведінка ламала всі його рамки, лавиною зносила будь-які бар’єри.

 Він потягнувся до краю спідниці та швидко і хаотично задер її до талії дівчини. Бажання опинитися в ній ставало неконтрольованим і життєво необхідним. Вадим навіть не помітив як розірвав її мереживні трусики.

 Він обережно просунув руку між її стиснутих ніг і торкнувся найчутливішого місця. Дівчина різко сіпнулась в його руках і тихо скрикнула. Його зводила з розуму її реакція на нього. Вона задихалась і починала безпорадно хникати, підсвідомо молячи його припинити цю агонію тіла.

 Вадим схопив руками її талію, припідняв і посадив на стіл. Не перериваючи поцілунку, нахилив її, заставляючи лягти. Вона хаотично вертілась під ним. Він схопив її за бедра і потягнув до себе, заставляючи обхопити себе ногами. Ліна відчула як його тверда ерекція крізь штани вбилась в неї, посилаючи тілом нові божевільні хвилі похоті. Дівчина вигнулась і вимучено застогнала.

 Вадим швидко розстібнув штани і вже торкався її. На мить зупинився, щоб насолодитися моментом дотику до неї. В очах потемніло і він різко, до упору штовхнувся в неї.

 Ліна відчула мов тисячі маленьких кинджалів розрізають її з середини і різкий, пронизуючий біль. Вона голосно скрикнула і інтуїтивно відсунулась від Вадима. В пориві пристрасті йому здалось, що її крик це реакція на задоволення. Він продовжував рухатись в ній провокуючи больові відчуття. На очі виступили сльози.

 З болем, наче відро крижаної води на голову, прийшло і щось жахливе – усвідомленість ситуації.

 Вона займається сексом з Вадимом, зі своїм керівником.

 Дівчина зі сльозами на очах від болю і приниження почала наполегливіше вириватись з його обіймів. Він глянув на неї затуманеним, спантеличеним поглядом. Ліна скористалась його замішанням, сильніше відштовхнула від себе і вислизнула з-під його тіла.

 Поки вона поспіхом поправляла спідницю Вадим схопив її руку і повернув до себе:

-          Що трапилось? Скажи мені, - лагідно спитав.

-          Будь ласка, відпусти мене. Мені треба йти, - не слухаючи його вирвала свою руку і не бачачи нічого перед собою крізь пелену сліз, побігла до виходу.

 Вадим дивився їй вслід збентеженим поглядом, не розуміючи, що з нею трапилось і чому на очах її були сльози. Що не так він зробив? Чоловік задумливо повернувся і, несподівано для себе, помітив на столі, на білих паперах, сліди крові.

-          Бляяять, - простогнав він, прикриваючи очі рукою.

 Ліна бігла коридором постійно спотикаючись, але біль і сором незбагненним чином додавали сил. «Потрібно добратись додому, якнайшвидше додому» - говорила собі дівчина, не підпускаючи і щосили відганяючи думки, які мов зомбі переслідували її. «Потім. Дома» - як мантру промовляла собі в голові. Вона взяла таксі і всю дорогу сиділа під косими поглядами водія щосили намагаючись не розревтись.

-          З вами все добре? – не витримавши, спитав чоловік.

-          Так, - тільки і змогла витиснути з себе дівчина.

 Він більше нічого не запитував. Коли вони приїхали, Ліна витягла з гаманця купюру і простягнула водієві. Біль розривала грудну клітку, погрожуючи вирватися назовні в будь-яку хвилину. Вона вибігла з машини, не звертаючи уваги на слова водія про решту.

 Дівчина піднімаючись сходами вже не в змозі була стримати гірких сліз. Вона зайшла в квартиру і зупинилась на мить, щоб роззутись і кілька секунд дивилася на свої ноги – босі ноги. Думка про те, як вона зняла ті кляті туфлі, щоб обхопити ногами Вадима, віддаючи йому свою невинність, прорвала дамбу з усіх сил збудованої стриманості. Потік гарячих сліз хлинув з очей. Ліна міцно затулила рот рукою, щоб не закричати. Ноги не тримали. Вона притулилась до стіни, шукаючи опори і повільно сповзла на підлогу.

 «Як я могла, маючи хлопця, якому постійно відмовляла??? Як я могла з шефом, з керівником? Як могла віддати йому свою незайманість, яку берегла? Чому??? Просто там, на робочому столі. Як повія» - весь жах ситуації звалився на неї.

 Ліна відчула, що її руки на коліні хтось торкнувся і почула схвильований голос Марти:

-          Подруго, що трапилось? Що з тобою?

 Ліна не могла нічого сказати. Вона мовчала. Біль і сором за своє гріхопадіння стискали горло.

-          Серйозно, я хвилююся. Ти з Романом посварилася? Він образив тебе? - пробувала вгадати подруга.

 Ліна хитнула головою. Марта затихла. Вона здогадувалась, хто може бути причиною такого стану подруги. Було помітно, що Ліна за останні два місяці змінилась.

-          Це через Вадима? – тихо спитала і по тому як подруга скам’яніла стало зрозуміло, що причина знайдена.

 Ліна підняла свій заплаканий погляд на Марту, яка сиділа поряд на підлозі із співчутливим виразом обличчя.

-          Я бачила, що щось з тобою діється, але думала: ну закоханість в тебе, з ким не буває. Потім Максим розповів, що бачив вас біля нашого під’їзду і ще в ресторані випадок. Словом, закоханість виявилась взаємною. Принаймні, мені так видалось.

-          Нема в нас ніякої закоханості, - в’яло заперечила Ліна, вперше заговоривши.

-          Сонце, ти мене хочеш обманути, - м’яко спитала Марта і після паузи додала, - чи себе?

 Грубі, гіркі сльози покотились щоками. Свідомість повставала проти такого. Досі Ліна успішно подавляла спалахи здогадок і усвідомлення. Не могла вона так вчинити з собою, не можна, але злий внутрішній голос шепотів: « А тебе ніхто не питав».

-          То між вами щось трапилось? – несміливо продовжила Марта, - зважаючи на твій стан – щось серйозне. В мене є здогадка, але...