Читати книгу - "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"

Тут же моє почуття провини зникло, на його місті з’явилась злість. З цією жінкою ми вельми знайомі менше доби, але вона вже навішала на мене ярлики. Під тяжкістю мого погляду вона запнулася, але, зібравшись з думками, продовжила:

— Вам пощастило, що разом з вами в одній кварті навчаються два прекрасні адепти. Я не можу виключити половину кварти, але й залишити ваш вчинок безкарним теж не можу, вона трохи помовчала і рішуче закінчила: — Знову складете вступні іспити. У разі провалу я виключу з академії всю вашу четвірку.

— Але ж це несправедливо! — не витримала я.

— У світі немає справедливості, адептко Гейл. Вам пощастило, що ви зрозуміли це тільки зараз... Підійдіть до секретаря, вона дасть усю необхідну інформацію.

Я хотіла знову відповісти ректору протестом, але Мадді обсмикнула мене і потягла під руку геть із кабінету.

Ми повернулися на лекцію. Варто було трохи заспокоїтися, як перед очима з'явився новий подразник. І, можливо, в інший разом я б проігнорувала сестру, але мені треба було поговорити з нею.

— Марино, — гукнула її на виході з аудиторії.

— Вінежка — моє справжнє ім'я. Тут не прийнято називатися теріанськими іменами. Та й той факт, що ми носимо з тобою одне прізвище в іншому світі, мене не тішить.

— Мені треба поговорити із батьками. Як із ними зв'язатися?

— Без поняття, — вона відвернулася від мене, щоб піти.

Я схопила її за руку і прошепотіла:

— Якщо ти не допоможеш, я розповім усім, що ми сестри.

Несподівано за спиною пролунав упевнений чоловічий голос:

— Вінежко, у тебе проблеми?

Гарний гарпій стояв за мною і явно був готовий роздерти мене на місці. Я навіть забула, чому ми схльоснулися з Маринкою. Його погляд спопеляв, і я мала боятися, але натомість дивилася на нього, наче зачарована.

— Це їхні сімейні справи, — заступився за мене Макс, який вдало з’явився зовсім поряд. — Думаю, нам не варто втручатися.

Гарпій погрозливо глянув на Макса, але залишив нас із сестрою наодинці. Бачачи, що за неї заступилися, вона просто розтанула від насолоди.

— У лабораторії наведено багато механізми з Терри. Там є й телефонна будка — за пару монет можна зателефонувати. Їй часто користуються адепти, яких обмежили магією кварт. Думаю, для таких, як ти, це вдала знахідка, — вигукнула сестра.

Мені було що відповісти, але нашу сварку перервав звук, який сповістив про початок нового заняття. Я сіла на найдальшу парту — зараз найбільше хотілося, щоби весь світ забув про моє існування.

Істота розміром із гнома, але з довгими вухами, як у кенгуру, на кінцях яких стирчали пухнасті пензлики, влетіло на прозорих крилах до аудиторії. Коротка коричнева шерсть покривала все обличчя, а на оці тримався круглий окуляр.

Чудний звір приземлився на стіл викладача і подивився на кишеньковий годинник.

— Мене звуть професор Сін. Я вестиму у вас дисципліну «Теорія магії кварт». Не так страшно, якщо ви не складете іспит з мого предмета, спокійно проживете без знань, працюючи якимось квартовим прибиральником у казармах рятувальників. Так-так! Найбезладніші вартові якраз і закривають такі ось... непрезентабельні вакансії. Адже після завершення навчання вам необхідно буде протягом п'яти років відслужити квартовим вартовим. Так ось, повторюю, ви спокійно проживете без знань з мого предмета. Можливо, ви не станете прибирачем, можете бути квартовими секретарями чи статистами – вам вирішувати. Але якщо ваша доля не тяготіє до життя офісного планктону, наполегливо рекомендую досконально вивчити мій предмет — немає нічого важливішого за нього. Адже тільки «Теорія магії кварт» допоможе стати сильним квартовим вартовим, розкрити ваш магічний потенціал і знайти магію тим, у кого вона не прокинулася після обряду...

Після такої переконливої аргументованої промови професора навіть штукатурка на стелі аудиторії була готова кинутися у вир знань.

— Отже, почнемо із самих азів. Хто мені розповість теорію магічного розлому?

За непроглядним лісом рук професора Сіна стало не видно. Навіть Рінка та Кай підняли руки. Я подивилася на Мадді, яка малює квіточку на першій сторінці свого зошита. Здавалося, вона не чула слів професора. Я легенько штовхнула її ліктем, привертаючи увагу:

— Теорія магічного розлому, — повторила я слова професора.

— Дурниця якась, у школі проходили. Я тоді хворіла.

— Так-а-а. Мабуть, професія квартового двірника — це наша доля, — пожартувала я.

Мадді іронічно посміхнулася:

— Якщо нас не виженуть на повторному вступному іспиті.

Раптом стало зовсім не смішно.