Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

На вечерю їли юшку та смажену на решітці для барбекю білугу.

Щоб переробити величезну рибину, витратили багато часу. Більшу частину насмажили з урахуванням майбутнього сніданку, сиру рибу, що залишилася, відварили в найбільшому п'ятнадцятилітровому казані, додавши туди тільки сіль, чорний мелений перець і лавровий лист. А наприкінці Соболєв засунув у казан поліно, що ще горіло. Цей концентрований рибний бульйон він назвав юшкою.

У похід з сім'єю я брала два менші котли: на шість і три літри. На таку кількість людей нам би довелося готувати в кілька заходів. Тож з великим котлом нам пощастило. Він був чавунним із кришкою-сковородою. Його вчора не забрали, бо чергові у метушні зборів одразу не відмили його від плову. А коли згадали, було запізно. Я запропонувала його вимити, а Максим забрав би його з усім інвентарем, що залишився в таборі. Майно у вигляді великого брезентового намету, тенту, інструментів для розкопок та котла знаходилося на балансі кафедри археології.

Вуха з рідкісної для нашого часу риби вийшла надзвичайно смачною. Але, щоб дочекатися своєї порції, довелося витратити час.

Посуду катастрофічно не вистачало. У похід ми з дітьми взяли три комплекти: з тонкої нержавіючої сталі — глибокі миски, дрібні тарілки; ложки, виделки; термокухлі, миску для салату середнього розміру. Від студентів залишився на кухні якийсь посуд. Але навіть якщо все порахувати, то за раз першою стравою можна було нагодувати лише одинадцять людей. А нас тепер лишилося двадцять.

Вечеря пройшла навіть жваво. Ділилися правильними рецептами похідної юшки.

— Ми, між іншим, зараз їмо найсмачнішу юшку! — нахвалював свою страву Соболєв-старший. Було чому. Аромат і смак виявилися просто дивовижними. — Тільки подивіться на колір! Чистий бурштин! Таку юшку ще називають червоною. Вона виходить із лосося, севрюги, нельми чи осетра. А от якби ми зварили з окуня, судака чи йоржа, то вийшла б біла юшка.

Мене ніколи не приваблювала кулінарія. Готувала лише тому, що треба було годувати дітей не лише бутербродами чи макаронами із сиром. Навіть у походах нечасто допомагала на кухні. Не тягнуло. На відміну від Лізи. Ту ще мама вчила борщ варити, пиріжки духові пекти, млинці тонкі смажити. І дівчині це не набридало. Вона взагалі росла домашньою, спокійною дитиною навіть у період підліткового гормонального вибуху.

Вечеряли пізно. І потім не розійшлися спати.

Хижаки, залучені нашими запахами, близько закружляли навколо табору. Тварини вочевидь не боялася людей. Тільки вогонь стримував атаку на нас.

Довелося спішно рубати найближчі дерева і розводити додаткові багаття по периметру. Щоб уникнути непотрібних жертв, чергові не виходили за коло світу.

З темряви зловісним червоним світлом світилися очі вовків чи шакалів, котячі очі відсвічували серед дерев зеленими та жовтими вогнями. Рики, муркотіння, моторошний сміх, рев — нічні звуки лякали всіх без винятку.

Велике багаття в центрі табору палало цієї ночі особливо яскраво. Вогонь дарував людям, що мерзли, не тільки тепло, а й надію, що світанок ми зустрінемо у тому ж складі.

Намет цієї ночі пустував. Хиткі стіни не стануть перешкодою для хижака. Без обговорень усім було зрозуміло, де безпечніше.

— Нам треба захистити периметр, — розмову про плани на майбутнє Микита почав одразу, як тільки розвели додаткові багаття. — Ми не зможемо у разі нападу швидко перекрити такий великий периметр.

Він, кривлячись, повернув руки долонями вгору. Вогонь вихопив із тіні криваві мозолі від сокири. Не тільки він мав такі пошкодження. Ще двоє парубків обережно ворушили руками. Усі вони сьогодні рубали дерева для похоронного багаття та потреб табору.

Надавати першу допомогу при таких травмах мені доводилося неодноразово. І себе лікувала, поки осягала науку веслування. Мозолі часто з'являються у новачків під час роботи веслом без рукавичок. Мозолі від сокири нічим від них не відрізняються. Рани на руках чоловіків потрібно обробити якнайшвидше. Якщо вони загнояться, може початися зараження крові.

Мені довелося пересилити свій страх і сходити в намет за аптечкою. Вона лежала запакована в одному з гермомішків. Варто було мені підвестися, як мене гукнув Микита. Саму мене в намет не відпустив. Послав зі мною одного з охоронців, що відпочивали від чергування. Я не відмовилася від супроводу.

На зворотному шляху на кухні захопила почату сулію з чистою водою. Повернувшись, спокійно взялася за справу, поки мовчки слухаючи, про що говорили чоловіки. Жінки участі у розмові не брали.

Загалом, після ситної вечері всі жінки мали кращий вигляд. В очах вже не було порожнечі. Марго, Ілона трималися поряд зі своїми чоловіками. Але чомусь я не бачила теплої близькості між парами.

Ілона швидше виглядала скривдженою, ніж пригніченою чи наляканою. Соболєв-старший обіймав за плечі дочку з одного боку та Іллю з іншого. Щоб звільнити місце, я навіть покликала мого хлопчика допомогти мені з перев'язками. Але місце, що звільнилося, не виправило ситуації. Соболєв чомусь ігнорував свою дружину.

Аліна з Лізою сиділи поряд із залишками команди «Вільного вітру» і почувалися спокійно. Я бачила, як дівчата про щось шепочуться, немов нерозлучні подружки.

Я думала, що у такій неординарній ситуації чоловіки просто зобов'язані заспокоїти своїх жінок. Але я не бачила навіть простих обіймів між Денисом Панкратовим та його жінкою. Марго сиділа, знітившись, затиснувши руки між колін. А їй не завадила б підтримка коханця. У моїй пам'яті ще був свіжий спогад, як ми вдень з Микитою заспокоювали її істерику. І та сцена в лісі, коли я застала Марго та Соболєва у пікантному становищі. Які стосунки пов'язують цих двох?