Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

- А що це за свято таке? - поцікавилася я у Ніневії, поки ми чекали на наступного гостя.

– Великий Майстер змінить долю тим феєрійцям, яким у день великого Літнього Сонцестояння з моєї колоди випаде Колесо Фортуни. У цей день я гадаю від світанку до заходу сонця всім-усім. До мене з'їжджаються з усіх провінцій Феєрії, сподіваючись отримати такий щасливий квиток на прийом до правителя.

- Хм… Це традиція така?

- Милість Великого Майстра… Шанс для простої людини стати тим, ким він бажає, всупереч будь-якій долі.

- Лише один раз на рік?

- Великий Алістер виконає зміну долі також за сто тисяч денаріїв. Будь-якому бажаючому, будь-якого дня.

- Це багато?

- Мій сеанс коштує десять денаріїв. Дивись сама, чи це багато. У всього є ціна. Чи не так? Скільки б ти віддала за виконання своїх найпотаємніших бажань, Яро?

Я на хвилину замислилась. Треба ж, які химерні закони у цьому світі. А цей їхній Великий Майстер здався мені Гудвіном – Великим та жахливим. От тільки цікаво, чи не обманює він своїх підданих, як і фокусник із казки?

Після прищавого бідолахи в кімнату по черзі почали входити різні люди. Кожен зі своїм лихом. Всі вони виглядали так дивно і цікаво, що я часом навіть не слухала, що вони кажуть, а захоплено розглядала їх. Хтось страждав від хвороби, сподіваючись на зцілення, хтось просто хотів дізнатися про своє майбутнє, хтось питав, як треба вчинити. Ніневія для кожного шукала рішення. Вона діставала чергову баночку, вміло змішувала рідини та відвари, сканувала кожного свого відвідувача. Спостерігаючи за її роботою, було важко повірити, що вона сліпа. Моїм завданням було в основному лише називати карти, що випали, і дивуватися, наскільки чітко Ніневія їх трактувала. Іноді вона просила зробити це мене, як у випадку з Густавом та Марі.

Після споглядання усього цього потоку людей я зрозуміла, що втомилася слухати. А ще втомилася дивуватися безвольності та слабкості місцевого народу. Всі ці люди такі безпорадні, так покірно приймають удари долі, так сліпо сподіваються на поради леді Ніневії, беручи їх за істину в останній інстанції. Як можна настільки довіряти «долі» важливі рішення? Вони не питали, що дасть їм той чи інший вибір, вчинок. Вони всі поголовно питали, як їм вчинити і що буде. Ніхто не цікавився, як змінити ситуацію, як на неї вплинути... На диво, наскільки тут усі вірять у фатум.

- На сьогодні прийом закінчено, - нарешті сказала Ніневія, задувши свічку, що стояла на тумбочці поруч із тахтою, де вона сиділа. Літня жінка теж явно втомилася і тому покликала Магду.

Дівчинка кивнула і вийшла. Під вікнами почувся галас і розчаровані вигуки. Я встала з крісла та підійшла до вікна.

Зрозумівши, що на сьогодні найсвітліша пані-провидиця прийом закінчила, люди розчаровано розходилися. По Ґанку підстрибом втекла остання наша відвідувачка з широкою усмішкою на обличчі. Її миттєво обсипали заздрісними поглядами та незадоволеними вигуками. Кожен хотів опинитись на її місці.

Ніневія підійшла до вікна і стала біля мене. Її погляд був спрямований в далечінь, ніби вона все бачила.

- Що ж робитимуть ті, кого ми не встигли прийняти? - запитала я, проводжаючи людей зацікавленим поглядом.

— А що їм ще робити? Чекатимуть наступного прийому.

– І коли він буде?

— Тоді, коли ти знову прийдеш до мене. Я можу їх лікувати, але відповісти на запитання без тебе не зможу. Тільки ти можеш читати мої карти.

- Чому тільки я? Як ви мене знайшли?

- Побачила в кулі. Я довго чекала видіння і нарешті побачила тебе серед тисяч людей твого світу. І ось одного разу мені допомогли знайти тебе і привести до Феєрії.

– Хто?

- У тебе ще буде нагода познайомитися з нею. Це поки що все, що тобі слід знати. Ти скоро прокинешся. Але я чекатиму на тебе знову, Яро.

- Чому Яра? Мене так ніхто не називає. Моє ім'я – Ярослава.

Ворожка загадково посміхнулася.

- Тут ти Яра, - сказала вона. - Така відповідь.

Ну що ж, - Яра, то Яра. Дуже гарно звучить… Раптом я відчула, як різко закрутилася голова. Мені захотілося прилягти. Ноги самі понесли мене до тахти. Ворожка щось говорила мені, але я вже не чула її. Слова розпливалися, розщеплювалися на незрозумілі звуки. Все довкола попливло. Я плюхнулася на м'яку тахту, заплющивши очі.