Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
― Ви розставили пастки просто на стежці! ― Лея хоч і не мала більше наміру діставати батіг, проте стримати запал не змогла. ― А раптом хтось із селища йтиме і втрапить у них?!
Реґон лиш пройшов кілька кроків убік і відказав, змахуючи рукою:
― Тоді це будуть їхні проблеми. У всьому селищі відомо, що ми збираємося нині провести зачистку. Той, хто поткнеться сюди уночі, сам прирече себе на загибель. Полюючи на твар, ми не сумніватимемося і будь-хто, хто попаде нам під руку, буде негайно знищений.
― А як же дівчинка? ― раптом запитала Релі. Очі її стали такими проникливими, що Реґон, на секунду поглянувши на неї, аж забувся.
― Дівчинка? ― закліпав він очима. ― Яка ще дівчинка? ― а тоді мовби згадав, від одного доторку і шепоту на вухо одного з товаришів. ― А, дівчинка! Пх, ви про ту малявку що живе в лісі? Ми уже говорили їй, аби забиралася геть, але вона не розуміє людської мови. Тож це не наша справа, якщо раптово вночі вона вискочить з-за дерев і ми сприймемо її за монстра. На одного страшка у світі стане менше, ― додав він, зареготавши, від чого його друзі підхопили сміх.
― Страшка? ― перепитала Релі без жодної нотки докору у голосі.
Все ще сміючись, Реґон підтвердив:
― Угу, страшка. Ви ж бігли за нею, принцесо, невже не бачили її понівечену шрамами ліву сторону обличчя?
Та враз його штовхнув один з товаришів:
― Ліву? Та ж хіба ті шрами зліва?
Реґон крикнув:
― Та яка різниця!
― А я бачив, що справа… ― буркнув собі під ніс той чоловік, знизуючи плечима.
Реґон поглянув на Релі, але вона знову усміхалася своєю звичною ввічливою посмішкою:
― Прошу мене вибачити, шановні пани…
Поглянувши на своїх супутників на кожного по разу, Релі зібралася заглибитися у ліс.
Та Реґон знову окликнув її, махнувши рукою:
― Гей, принцесо! Ми попередили тебе! Сьогодні у лісі…
Де Вантелл махнула рукою аналогічно, навіть не обертаючись до нього:
― Так, так, ми зрозуміли, попадемося вам, і ви нас знищите! Тож давайте не попадатися один одному!
Лея та Ноа перезирнулися між собою, а тоді зрівнялися з Релі і швидко зникли між деревами.
Щойно їхній слід зник, один з товаришів Реґона пробурмотів:
― Це була погроза?
― Що? ― майструючи розтяжку між двома деревами, запитав голова.
― Те, що вона сказала, ― той чоловік був трохи товстуном, тож мисливська одежа виглядала на ньому дещо смішно. Руками він також щось скручував, схоже, гачок, який висітиме у повітрі з якоїсь гілки і активуватиме пастку-сітку. ― Вона ж мала на увазі, що нам слід остерігатися їх.
Реґон зиркнув на нього, наче на ідіота:
― Пф, і що вони можуть? Божевільна кучерява стерва із її іграшковим батогом і цей блондин з мечем, якого, боюся, ніколи навіть не тримав у руках.
І знову взявся до роботи. Якусь мить товстун крутив гачок у гладких пальцях, після чого пробурмотів:
― А принцеса?
Того разу до нього озвався третій товариш, чоловік із волоссям до плечей, що колов дрова кількома метрами далі.
― А що принцеса? Ти не чув, що вони сказали? Її королівство захопив імператор Маелор, вони біженці, от і ховаються тут, намагаючись вижити і заробити собі на хліб мисливством. Кляті нікчеми, ― пхикнув він і замахнувся сокирою, розколюючи колоду одним ударом.
Товстун потиснув губами:
― Але їхні слова про імператора. Ти думаєш…
Тепер його співрозмовник остаточно відволікся від коління дров:
― Що? Що він піде сюди? Пх. Та якби хотів, уже б давно це зробив. Скільки часу минуло, як він встановив контроль на більшій частині Континенту? Двадцять років? Більше?
Товстун опустив очі. Імперія Асавейра утворилася завдяки появі могутнього володаря на степових теренах, де довший час не існувало жодної стабільної держави, й народи, що жили там, постійно кочували з місця на місце. Спочатку могутній імператор Маелор, прославлений своїм стратегічним мисленням, припинив усі чвари всередині кочових племен, об’єднавши їх в одну державу західного зразка, ввів кілька основоположних законів і започаткував регулярну армію. Його стратегія полягала в тому, що він обіцяв людям, об’єднуючи їх у державу, не брати з них податки, натомість, якщо вони воюватимуть для нього.
Досить швидко йому вдалося захопити кілька слабких держав, із якими межували степи, й так на заході й сході Континенту вперше почули назву імперії Асавейра.
А тоді невідомо звідки взялася могутня армія, протистояти якій було просто нічим. І якщо східні держави Континенту здалися без бою, згодившись добровільно платити данину і продавати своїх жителів в якості рабів, то на заході війська Асавейри зіткнулися з потужним опором. Князівство Віделіс, будучи могутньою державою заходу, довго стримувало натиск… та невдовзі, опісля кількох років виснажливої боротьби, щити Віделісу пали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест», після закриття браузера.