Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 54
Перейти на сторінку:
class="p1">Кочкарьов (до неї). Гості нещитані, каптани обсмикані.

Фекла. Каже дядя, на себе глядя, а й хвастонути нічим: верба товста, та всередині пуста.

Кочкарьов. Та й твої розжилися — по дірці в кишені. (Голосно.) Та що вона робить тепер? Оці ж двері до неї в опочивальню? (Підходить до дверей.)

Фекла. Безсоромний! кажуть тобі, що одягається.

Кочкарьов. Ото лихо! що ж тут такого? адже тільки подивлюсь і все! (Дивиться в замкову щілину.)

Жевакін. А дозвольте й мені поцікавитися теж.

Яїчниця. Дозвольте й мені глянути один разочок.

Кочкарьов (все ще дивиться). Та нічого не видно, панове. І впізнати не можна, що воно біліє, чи жінка, чи подушка.

Однак, усі обступили двері й намагаються зазирнути.

Кочкарьов. Чш… хтось іде.

Усі відскакують геть.

Ява XVIII

Ті ж, Орина Пантелеймонівна й Агафія Тихонівна. Усі вклоняються.

Орина Пантелеймонівна. А з якої причини зволили зробити ласку завітати?

Яїчниця. А з газет довідався я, що бажаєте підрядитися поставляти ліс і дрова, і тому, перебуваючи на посаді екзекутора при казенному місці, я прийшов довідатись, якого роду ліс, і скільки, і до якого часу ви можете його поставити.

Орина Пантелеймонівна. Хоч підрядів ніяких і не беремо, а що прийшли — раді. А як на прізвище?

Яїчниця. Колезький асесор, Іван Павлович Яїчниця.

Орина Пантелеймонівна. Прошу ласкаво сідати. (Звертається до Жевакіна і дивиться на нього.) А дозвольте дізнатись…

Жевакін. Я теж, бачу в газетах оголошення про щось: а дай, думаю собі, піду. Погода здалася хорошою, по дорозі скрізь травичка…

Орина Пантелеймонівна. А як на прізвище?

Жевакін. А лейтенант морської служби в одставці, Балтазар Балтазарович Жевакін 2-й. Був у нас ще один Жевакін, так той ще раніш за мене пішов у відставку: був поранений, матінко, під. коліно, і куля так дивно пройшла, що коліна самого не зачепила, а жилу прохопила — як голкою зшило, так що, коли було стоїш із ним, усе здається, що він намагається тебе ззаду коліном ударити.

Орина Пантелеймонівна. А прошу ласкаво сідати. (Звертаючись до Анучкіна.) А дозвольте дізнатися, з якої причини?..

Анучкін. По сусідству, прошу вас. Перебуваючи в досить близьких сусідах…

Орина Пантелеймонівна. Чи не в домі купецької жінки Тулубової, що напроти, зволите жити?

Анучкін. Ні, я поки що живу ще на Пісках, але, однак, маю намір згодом переїхати сюди, у цю частину міста.

Орина Пантелеймонівна. А прошу ласкаво сідати. (Звертається до Кочкарьова.) А дозвольте дізнатись…

Кочкарьов. Та невже ви мене не впізнаєте? (Звертаючись до Агафії Тихонівни.) І ви теж, пані?

Агафія Тихонівна. Скільки мені здається, зовсім не бачила вас.

Кочкарьов. Однак ви пригадайте. Ви мене, напевно, десь бачили.

Агафія Тихонівна. Їй-право, не знаю. Хіба чи не в Бірюшкіних?

Кочкарьов. Саме у Бірюшкіних.

Агафія Тихонівна. Ах, та ви ж не знаєте, адже з нею пригода трапилась.

Кочкарьов. Як же, вийшла заміж.

Агафія Тихонівна. Ні, це ще добре б, а то ногу переламала.

Орина Пантелеймонівна. І дуже переламала. Поверталася пізненько додому на дрожці, а кучер був п’яний і вивалив з дрожки.

Кочкарьов. Тож-то я пригадую, що щось таке було: чи то заміж вийшла, чи переламала ногу.

Орина Пантелеймонівна. А як на прізвище?

Кочкарьов. Як же, Ілля Хомич Кочкарьов, адже ми родичі. Дружина моя безнастанно говорить про те… Дозвольте, дозвольте (бере за руку Подкольосіна і підводить його): приятель мій, Подкольосін Іван Кузьмич, надвірний радник, служить експедитором, сам усі справи робить, справляє якнайкраще свою службу.

Орина Пантелеймонівна. А як на прізвище?

Кочкарьов. Подкольосін Іван Кузьмич, Подкольосін. Директора тільки так, для чину, настановлено, а всі справи він робить, Іван Кузьмич Подкольосін.

Орина Пантелеймонівна. Так ото. Прошу ласкаво сідати.

Ява XIX

Ті ж і Стариков.

Стариков (кланяючись жваво й швидко, по-купецькому, і легенько беручись у боки). Здрастуйте, Орино Пантелеймонівно. Хлопці на Гостиному дворі говорили, що продаєте вовну, матінко!

Агафія Тихонівна (одвертаючись з презирством, тихо, але так, що він почув). Тут не купецька крамниця.

Стариков. Он як! чи невчасно прийшли? чи й без нас діло скінчили?

Орина Пантелеймонівна. Прошу, прошу, Олексію Дмитровичу, хоч вовни і не продаємо, а що прийшли — раді. Прошу ласкаво сідати.

Всі посідали. Мовчання.

Яїчниця. Дивна погода нині: зранку зовсім було схоже на дощик, а тепер ніби й минуло.

Агафія Тихонівна. Авжеж, ця погода ні на що не схожа: іноді ясно, а іншим разом зовсім дощ. Дуже велика неприємність.

Жевакін. От у Сицилії, матінко, ми були з ескадрою навесні: це десь близько, як порівняти, нашого лютого; вийдеш, було, з дому: день сонячний, а потім отак дощик, і дивишся, справді немовби дощик.

Яїчниця. Найнеприємніше, коли в таку погоду сидиш сам. Жонатій людині зовсім інша річ: не сумно; а коли на самоті — так це просто…

Жевакін. О, смерть, справжня смерть…

Анучкін. Так, це можна сказати…

Кочкарьов. Та де там? Просто мука! життю радий не будеш; не дай Боже зазнати такого стану.

Яїчниця. А як, пані, коли б вам довелося вибрати чоловіка? Дозвольте спитати про ваш смак. Пробачте, що я так просто. На якій службі ви вважаєте пристойніше бути мужеві?

Жевакін. Чи хотіли б ви, пані, мати за мужа людину, знайому з морськими бурями?

Кочкарьов. Ні, ні. Найкращий, на мій погляд, муж — це людина, яка сама майже керує всім департаментом.

Анучкін. А навіщо упередження? Чому ви хочете виявити неповагу до людини, яка хоч, звичайно, служила і на піхотній службі, але вміє, однак, цінувати поводження вищого товариства.

Яїчниця. Пані, вирішуйте ви!

Агафія Тихонівна мовчить.

Фекла. Відповідай же, матінко. Скажи їм що-небудь.

Яїчниця. То як же, матінко?

Кочкарьов. Який же ваш погляд, Агафіє Тихонівно?

Фекла (тихо до неї). Скажи ж, скажи: «дякую», мовляв, «з моєю охотою». Негаразд же так сидіти.

Агафія Тихонівна (тихо). Мені соромно, їй право, соромно, я піду, далебі піду; тіточко, посидьте за мене.

Фекла. Ох, та не роби цього сраму, не виходь; зовсім осоромишся. Вони бозна-що подумають.

Агафія Тихонівна (так само). Ні, їй-право, піду. Піду, піду! (Вибігає.)

Фекла і Орина Пантелеймонівна виходять слідом за нею.

Ява XX

Ті ж, крім тих, що вийшли.

Яїчниця. Ось тобі й маєш, і пішли всі! Що це значить?

Кочкарьов. Щось, мабуть, трапилось.

Жевакін. Щось з дамським туалетиком… щось там підправити… вишивочку… пришпилити…

Фекла входить. Усі до неї назустріч, запитуючи: «Що, що таке?»

Кочкарьов. Що-небудь трапилось?

Фекла. Як можна, щоб трапилось. Їй-богу,

1 ... 27 28 29 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь"