Читати книгу - "Закоханий з Едемії, Юрій Гурін"

— Так, я вже це знаю, — відгукнувся Валентин. — Тому будемо робити, як у вас заведено. Ну все, ми порозумілись?

— Так, працюємо, — відповів Мирослав.

— Ще одне. Плануються великі премії при гарній угоді.

— Це чудова новина й добра мотивація.

Мирослав згадав, що Маша просила купити їй шоколадне капучино, тому він знову зайшов по каву для Маші. Повертаючись в офіс, Мирослава почала гризти одна думка: «Якось усе дуже просто, якось занадто няшно виглядає. Такого не буває. І Валентин зовсім не схожий на своїх попередників. Ті, навпаки, усіма засобами намагалися придати собі статусності, а цей якийсь занадто спокійний. Щось тут не те, потрібно буде придивитися до нового фінансового директора…».

До обіду ще заходили колеги, відволікаючи від справ. Потім Маша повідомила, що замовила усім піцу на обід і в невимушеній обстановці продовжилося спілкування та знайомство одне з одним.

Через годинку після обіду Валентин повідомив, що поїде по справам і сьогодні більше в офіс не повернеться. Мирослав до вечора занурився в аналітику, а Маша чергувала розмови по телефону із серфінгом по інтернету.

Робочий день добігав кінця й офісом прокотилася звична метушня перед завершенням робочого часу. І оскільки все керівництво було відсутнє, то щойно годинник показав шість вечора, офіс миттю спорожнів.

Сьогодні був гарний легкий день і зовсім не хотілося повертатися додому. Але він пригадав, що дома безлад після відпустки, а на середу в нього запланована зустріч із Лідою, а одразу шокувати її безладом у квартирі не хотілося, тому вирішив їхати додому приводити до ладу квартиру.