Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

Еванджелін 

Повернувшись до будинку я відразу перевірила сторінку Олівера та там вже не було жодної публікації. Все ж таки він послухав мене. Чи можливо він не через мене їх видалив? Усе це дивно. Не вірю я в те, що Олівер так швидко змінився. Він був останні дні доволі милий зі мною, а тут за ніч змінився. Щось тут не так. Ще й ця Саманта нізвідки з'явилася. Це все дуже підозріло, та на даний момент у мене є справи важливіші – потрібно зробити всім подарунки на завтра. Нейт додав до групи Олівера, це означає, що йому так само потрібно робити подарунок? Зроблю, та не думаю, що Девіс буде носити його. Дівчатам я так само, як і Джуді, зроблю заколки бантики, а хлопцям брелки на ключі. 

Увімкнувши собі на фон різдвяний плейлист я просиділа за роботою близько трьох годин. Коли нарешті все було закінчено, я заснула без задніх думок, навіть не перевіривши чи зачинені в будинку вікна та двері. І це була моя помилка. 

18 ГРУДНЯ 

Прокинулася я не від будильника, а через те, що на першому поверсі щось впало і розбилося. Різко вставши з ліжка я відчула страх. Я одна у будинку, тож яким чином там могло щось впасти? Ковтнувши слину я відчула, як похололи мої кінцівки. Знайшовши телефон я вже хотіла зателефонувати до поліції, але щось зупинило мене. Усі звуки внизу стихли, жодних кроків не чутно. Потрібно спуститися і перевірити. Це не найкраща моя ідея, враховуючи той факт, що я навіть до поліції не подзвонила, та у цей момент я не могла думати логічно. Мій розум був затьмарений страхом. Обережними кроками я дійшла до свого робочого стола, тихо відкрила нижню поличку і дістала звідти пістолет-електрошокер. Цю штуку мені подарував один друг батька, вони разом служили в армії і з тих часів у них досить добрі стосунки. Мені сказали використовувати її лише в екстремальних випадках і я думаю, що зараз якраз таки і є такий випадок. Знявши запобіжник, я переконалася, що електрошокер увімкнений й не поспішаючи пішла на перший поверх. Я ступала дуже м'яко і обережно, щоб ніхто не почув. Це звичайно, якщо хтось дійсно ще у будинку. Зійшовши зі сходів я міцніше стиснула пістолет у руках і виставила його перед собою. У вітальні було порожньо, тож я різким рухом увійшла до кухні, та на щастя тут так само нікого немає. Увімкнувши світло я побачила на підлозі уламки від моє різдвяної тарілки, а вікно на кухні було прочинене. Все ж таки у будинку хтось був. По тілу пробігли сиротинці. А раптом у будинку був якийсь маніяк? Чи вбивця? Тоді чому просто пішов? Про що я думаю? Добре, що він просто пішов. Чому саме він? А раптом це була вона? Моя голова зараз лусне від кількості думок і тривоги! 

Оскільки у будинку дійсно хтось був, я спочатку подзвонила до поліції, а потім до батьків. Мама хотіла відразу їхати назад, та я запевнила її, що нічого не сталося, всі речі на місці, я ціла, тож можливо це чийсь геть невдалий жарт. Батьків мені вдалося заспокоїти, та не себе. Хто міг влізти у будинок і просто розбити тарілку? Це якось дуже дивно. 

– Біля Вашого будинку буде, та й взагалі по цій вулиці, ми поставимо більше патрульних машин, тож Ви так не хвилюйтеся. Все буде гаразд. – Намагається заспокоїти мене поліцейський. 

– Дякую. 

– На майбутнє: якщо будете думати, що у будинку хтось чужий – відразу телефонуйте до поліції, а не після того, як він втече.

– Він? 

– На ґрунті під вікнами кухні є сліди від чоловічого взуття, сорок другого розміру, тож не думаю, що це жінка. 

– Зрозуміло. 

Годинник показував пів на сьому ранку, коли поліцейські покинули наш будинок. Спати я вже точно не буду, та й тим паче сьогодні в мене крайній екзамен о десятій ранку. Навіть не віриться, що вже кінець семестру. Вчора я зробила декілька фотографії для свого проекту з Живої фотографії, бо його так само потрібно сьогодні здати, і зараз в мене є час переглянути їх. Зваривши собі міцної кави я почимчикувала до кімнати й сіла за робочий стіл. За вікном був мокрий сніг, що бив по вікну й заполонив тишу кімнати. 

Мій мобільний завібрував і я здригнулася від несподіванки. Телефонував Нейт. 

– Привіт, – ставлю дзвінок на гучний. 

– Ти в порядку? 

– Так, чому питаєш? 

– Чув, що до тебе поліція приїжджала вночі.. точно в порядку? 

– Так, я правда в порядку. Він мені нічого не зробив, лише розбив улюблену тарілку. 

– Він? У твоєму будинку хтось був?! 

От чорт, Нейт нічого не знав, не варто було казати і ще більше турбувати його. 

– Я правда в нормі, не хвилюйся. 

– В коледж сама не йди, ми з Лексі заберемо тебе. 

– Не варто..

– За півгодини до десятої будемо під будинком. – Зітхаю.

– Гаразд, дякую, буду чекати. – Сперечатися з Нейтом немає сенсу. 

Та й мені дійсно не хотілося б йти самій до коледжу. Раптом це не дурний жарт? Струснувши головою я спробувала викинути такі думки й продовжила вибрати фотографії для друку. Та дещо на фотографіях привернуло мою увагу. На фотографіях, де ми усі разом у кав'ярні я помітила чоловіка у чорній бейсболці та худі. Звичайно, можливо це просто гість, але я не вірю в такі співпадіння. На його руці татуювання, як у Алекса, і статурою він також схожий на нього. Діана казала, що цей козел передавав мені вітання, та я не думала, що її брат дійсно повернувся у місто. Збільшивши фотографію, я побачила татуювання. Так, це дійсно схоже на тату Алекса. Хрест, а навколо змія. Це не може бути співпадінням. 

ОЛІВЕР ДЕВІС 

Екзамени позаду, отже час помститися Саманті. Вийшовши з аудиторії я став чекати на Лін, хочу щоб вона була присутня поруч. Так, я не хотів, щоб вона знала про відео, та на відео не вона, тож Лін має знати, що Саманта зробила таке відео за її обличчям. Я не юрист, але здається це порушення закону. 

Я більше ніж впевнений, що Еванджелін не захоче зі мною кудись їхати, буде сваритися на мене і кричати. Одним словом – буде весело. Люблю коли вона злиться. В неї доволі мило округлюються щочки, мов у хом'яка, а очі починають блищати. Стискаю кулаки, щоб прийти до тями. Не час думати про Лін з такими почуттями, зараз я для неї найгірший чоловік на світі. Потрібно реабілітуватися, а вже потім зізнаюсь їй у почуттях.