Читати книгу - "Археологiя. Дитяча енциклопедія"

Де Сарзек копав протягом чотирьох років (з 1877 по 1881 р.). З 1888 по 1900рік американці Хільпрехт, Петерс, Хайне і Фішер робили розкопки в Ніппурі та Фарі. З 1912по 1913 рік вело розкопки Німецьке східне товариство. У 1928 році воно почало вести розкопки в інших місцях. А 1931 року розкопки у Фарі розпочалися знову, цього разу їх проводило американське Товариство з вивчення Сходу під керівництвом Еріха Ф. Шмідта.

Згідно з «Царським списком», історія шумерів починається з часів створення людини. У Біблії йдеться про десять праотців, якщо лічити від Адама; у шумерів вони називаються «найдавнішими царями», і їх теж десять. Ізраїльські праотці вирізнялися незвичайним довголіттям. Адам, якому було сто тридцять років, коли народився його первісток, прожив після цього ще вісімсот років. «Мафусаїлів вік» став символом довголіття. Шумерські владики також вирізнялися воістину фантастичним довголіттям. Відповідно до одного з повідомлень (у ньому йдеться тільки про вісьмох царів), вони царювали 241 200 років; відповідно ж до іншого (в ньому згадуються всі десять царів), – 456 000!

Прабатько іудеїв Авраам, за Біблією, перекочував зі своїм народом із землі Шінеар, тобто Шумер, на північний захід, щоб вести життя пастухів і кочувати трав’янистим степом.

Під час розкопок були знайдені великі спорудження – східчасті піраміди-зиккурати. Були знайдені і написи, що давали змогу простежити історію месопотамського світу аж углиб століть. Для історії Месопотамії це було відкриттям щонайменше такого ж значення, як для історії Греції відкриття крито-мікенської культури.

Але джерела цієї шумерської культури сягали в ще більш далеку епоху. Здавалося, початок її і справді належить якщо не до часів створення світу, описаних у Біблії, то, у всякому разі, до періоду, що був за потопом, який судилося пережити тільки Ною.

Царські поховання Ура

У 20-х роках ХХ століття англійський археолог Леонард Вуллі почав розкопки в Урі, біблійному місті Урі в Халдеї, на батьківщині Авраама. Він довів, що і в сказанні про Гільгамеша, і в Біблії йдеться про один і той самий потоп, більше того, що цей потоп є історичним фактом.

У 1927–1928 роках археолог Леонард Вуллі у віці сорока семи років взявся за розкопки міста Ура на Євфраті – легендарної батьківщини Авраама. Минуло небагато часу, і він знайшов величезну кількість дуже цікавих матеріалів, що безпосередньо стосувалися історії шумерського народу. Розкривши царські гробниці Ура, він знайшов багатющі скарби і таким чином розширив наші знання про вавилонську передісторію, що було набагато цінніше за все знайдене ним золото. Внаслідок цього найдавніший період історії людської культури несподівано заграв всіма барвами.

Археологічні розкопки свідчать, що деякі царські гробниці були пограбовані не шукачами скарбів пізніших часів, а самими шумерськими гробарями. Коли по сусідству з гробницею царя Абарги ховали його дружину, царицю Шуб-ад, злодії тайкома розібрали склепіння царської гробниці, витягли левову частку скарбів, потім, щоб приховати свій вчинок, поставили на отвір у склепінні велику скриню з одягом цариці, а коли похоронний обряд скінчився, закидали могили землею.

Серед численних знахідок Вуллі були дві особливо цікаві: перуки однієї шумерської цариці і пластинка з мозаїчною інкрустацією, так званий «штандарт» з Ура. Важливим для наших знань про найдавніший період історії людства було відкриття, що підтвердило історичну вірогідність однієї з найбільш вражаючих розповідей Біблії.

Шумерський храм початку ІІІтис. до н. е. Реконструкція

Нарешті, цікавою була й знахідка, що познайомила нас із поховальними обрядами, які існували п’ять тисячоліть тому.

Вуллі почав з того, що прорив у пагорбі траншею, як зазвичай і починалися будь-які археологічні дослідження. Шар золи, битої цегли, глиняних уламків, щебеню і сміття сягав 12 м. Саме тут знаходилися залишки поховань царів Ура. У гробниці однієї правительки Вуллі знайшов багаті прикраси, золоті посудини, два човни – мідний і срібний – завдовжки в 60 см, і головний убір цариці. Густу перуку прикрашали три шнури з ляпіс-лазурі і червоного сердоліку. На нижньому з цих шнурів висіли золоті кільця, на другому – золоті букові листочки, на третьому – вербове листя і золоті квіти. У перуку був віткнутий гребінь, прикрашений золотими квітами та інкрустований ляпіс-лазур’ю. Спіральні золочені нитки прикрашали скроні, а золоті сережки у формі півмісяця – вуха.

Катерина Вуллі зробила спробу відновити по одному зі знайдених тут черепів зовнішній вигляд цариці, що інколи носила цю перуку. Зачіску вона відновила за зображеннями, що збереглися на глиняних виробах. Ця модель, імовірно, дуже близька до оригіналу, знаходиться нині в університетському музеї Філадельфії. Знайдені вироби свідчать про велику майстерність обробки дорогоцінних металів і тонкий художній смак.

Прикраси з поховання цариці Шуб-ад

Але разом з царями ховали не тільки купи золотих і срібних скарбів, але й безліч людей, які лягали в гробницю свого володаря, очевидно, добровільно; там вони приймали принесену із собою отруту, щоб разом зі своїм паном перейти в інший світ. У гробниці царя Абарги знайшли шістдесят п’ять таких супутників його в підземному світі – чоловіків і жінок. У гробниці дружини Абарги, цариці Шуб-ад, – двадцять п’ять. У гробниці невідомого володаря лежали останки шести чоловіків і шістдесяти восьми жінок, чоловіки лежали поблизу входу, жінки – правильно розташованими рядами на підлозі. «Усі вони лежали на боці, – пише у своєму звіті про розкопки сер Леонард Вуллі, – з ледь зігнутими ногами і піднятими до обличчя руками, так тісно одне до одного, що голови тих, котрі лежали в одному ряду, покоїлися на ногах тих, що лежали в іншому ряду. Тут ще більше, ніж у гробницях цариці Шуб-ад і її чоловіка, впадало в око декоративне розташування мертвих тіл, що виключає будь-яке припущення щодо насильства».