Читати книгу - "Клуб убивць, Макс Дикий"

— Що це було? — Даня намагається пофіксити щось в ноуті, він дивиться тільки на комп, а я дивлюсь на будинок і бачу дим з одного з вікон другого поверху. — Вони фізично пошкодили камеру? Це реально був вибух?

— Схоже, що так, нам треба туди! — я підбігаю до воріт  і цієї самої миті хвіртка відчиняється і з неї вибігає кур’єр.

— Стояти, поліція! — кричу я. 

Він сіпається і дивиться на нас перелякано.

— Хто вам дав ту посилку? — запитую я. 

— Гляньте на мою машину, я курʼєр "нової пошти", і посилки всі мені дають в розподільчому центрі… — швидко каже він. 

— Залишайтеся на місці, зараз сюди приїдуть з поліції і все перевірять! — я набираю номер Дена. — Шеф, тут, здається, ще одне вбивство! — кажу схвильовано, згадуючи, що він погрожував звільнити мене, якщо я знову проявлю непрофесіоналізм. 

— Де "тут"? Що відбувається? Я зараз сам приїду до вас, присилай координати!

— Присилаю, — я відправляю йому координати. — Вибух в будинку, ми зараз піднімемося туди, може, потрібно надати першу допомогу…

— Скоро буду, і швидку вам викличу, — Ден відбиває виклик.

— Дивись, — Даня вказує на хвіртку, звідки вибігає знайомий нам мужик з якоюсь блідою і худою жінкою. — Це той, що мив паркан.

— Треба їх затримати! — я озираюся на кур’єра. — Ти залишайся тут, дивись за цим типом, а я приведу їх сюди

— Добре, — Даня киває і звертається до курʼєра. — Будь ласка, залишайтесь на місці. 

Я наздоганяю робітника і жінку, яка, мабуть, та сама його дружина, яку лікував наш “екстрасенс”.

— Вам потрібно дочекатися приїзду поліції, — кажу суворо. — Давайте пройдемо до нашої машини. 

— Ми тут просто працювали, ви не маєте права нас затримувати! Моя дружина хвора, мені треба відвезти її до іншого лікаря! — емоційно каже мужик.

— Майстер… Що з майстром, чому ти вивів мене, я мала бути з майстром, — раптом бурмоче жінка.

 — Чому ви втекли? — так само суворо я звертаюся до її чоловіка. — Хіба не розумієте, що це кидає на вас підозру? Ви занесли ту посилку до кімнати. Вас можуть за це притягнути до відповідальності!

— Я заніс те, що мені дав той курʼєр! — він тикає пальцем в сторону машини доставки. — Є записи камер, я нічого не робив! Тільки заніс!

— Знаєте, що є така стаття законодавства, як “залишення у небезпеці”? — тисну на нього я. — Ви почули вибух у кімнаті, де були люди, і замість того, щоб допомогти їм чи викликати рятувальників, ви втекли!

— Я злякався за життя хворої дружини! І мав право вивести її! — не погоджується мужик. 

— Залишайтесь тут, — я веду їх до Дані з кур’єром, а потім кажу Дані:

— Коли прибудуть наші, скажеш, що я там! — але цієї мимті я бачу, як до нас на великій швидкості наближається поліційна машина. З неї вибігають кілька поліцейських і біжать до будинку. Чується сирена пожежників, а до нас підходить Ден. Його брови насупалені, вираз обличчя не обіцяє нічого хорошого. 

— Ніку, Якого біса при тобі знову трапилось щось подібне?....

— Ми приїхали попередити цього чоловіка, що йому загрожує небезпека, — кажу я.  — Принаймні, ми спрообували попередити його. Ось свідки, вони підтвердять це, — я озираюся на Даню та затриманих нами людей. 

— Толку від твоїх попереджень, якщо людина знов постраждала на твоїх очах? Якщо вони померли, це відкине сильну тінь на роботу відділку! — не вгамовується Ден.

— Так, мені можна було нічого не робити, — огризаюся я. — Хто нічого не робить, той і помилок не допускається...

— Он значить як! Тоді віднині ти відсторонений від справи! Може хоч так не будеш помилятися, дякую за підказку! 

***

дяк за коменти)