Читати книгу - "Квіти для Люсі , Лада Короп"

— Що ти відчуваєш, коли думаєш про нас? Про мене і тебе? Моє серце зупиняється на мить. Відчуваю, як щось всередині мене ламається, наче бар'єр, що я сама ж збудувала. Я розумію, що не можу далі боятися. Я хочу бути чесною, хоч це і страшно. 

— Я… я відчуваю, що між нами не може бути щось більше, ніж просто дружба, — нарешті зізнаюся, мій голос ледве чутний. 

Тарас гірко усміхається, і в цю мить я розумію, що, можливо це справжнє почуття, яке прагне свободи. Я стою на роздоріжжі, і мої думки мчать, наче вітрила на буремному морі. Антон з його впевненістю і легкістю, з якою він завжди підкорює все навколо, притягує мене. Кожен його погляд наповнений енергією, і я відчуваю, як моє серце б’ється швидше, коли він поруч. Його усмішка — це наче сонце, що розганяє хмари, і я не можу втриматися від бажання бути ближчою до нього. Але Тарас… 

Він зовсім інший. У його тихому голосі є щось заспокійливе, щось, що робить мене вразливою. Коли я з ним, я відчуваю тепло і затишок, мов у рідних обіймах. Його мудрість і чутливість підштовхують мене до роздумів про справжнє щастя. З ним я можу бути собою, і це відчуття безпеки таке приємне. А ще його поцілунки. Вони такі неймовірні. Хоча я ще не цілувалася з Антоном, але можу сказати одне. Тарас круто цілується. Й той розряд струму який я відчула вразив мене до глибини душі. Чому я не можу просто обрати одного? Чому моє серце б’ється для двох? Я заплуталася у своїх емоціях, мов у густому тумані. Антон дарує мені адреналін, а Тарас — спокій. 

І я не знаю, що обрати. Я хочу відчути справжнє кохання, але яке з них — моє справжнє? Відчуваю, як моє серце рветься на дві частини, і я не знаю, як знайти шлях назад.