Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Зовнішні зміни

— Погодився, то вперед за станком для гоління до магазину! Слова треба підтверджувати діями.

— Ненавиджу голитися, — жаліється, — потім все обличчя обкидає.

— З чого це раптом? Ти ж не підліток.

 "А от комплекси якісь підліткові лізуть."

— Тебе, як і Володимира, треба привчити з гелем обличчя  вмивати? В мене з собою, в палаті.

          Шкода, що перукарні в селі немає, інші хлопці вже питали. Та ніколи її тут і не було, але поки стільки військових, то знадобилась би.

— Станок таку довжину не візьме, — знов шукає відмазки.

— В мене ножиці є. Допомогти?

— Допоможи, мила, — здається, бо сперечатися зараз зі мною марно.

             Ок, це вже інша справа. Беру все в свої руки. 

      І результат шокує: переді мною парубок років двадцяти! Красунчик! Без футболки це взагалі: вау! Анатомію вивчати можна, всі м'язи видно.

 — Картинка на обкладинку модного журналу. Дівчата, ставайте в чергу, — жартую про себе, але розумію, що й йому ці слова почути не завадить, повторюю вголос. 

              Бентежиться. Сором'язливий. 

        Не замислювалася, на скільки він виглядав раніше, але не на свій тридцять один точно, значно-значно старше. 

        Андрій теж сам себе не впізнає! Добре хоч дзеркало в палаті є, вперше. В жодній іншій не траплялося. Тільки от він бачить підлітка, яким був: з прищами, яких і близько немає, і нікому не цікавого. Одразу засмучується.

        Ну, ок, з цим ми ще повоюємо. Везе мені в цьому житті на чоловіків, у яких завжди спочатку чи щодо зовнішності, чи щодо здібностей в ліжку комплекси. А потім дах зносить, коли в себе повірять. А я наче вмію в них цю віру вселяти. А тепер от два в одному. Ну що ж, буду вчити і "виховувати", на все ж погодився.

           Малий теж в шоці, оцінку одну дати не може. Бо і до того Андрія звик вже, і цей нічого такий. Та й спробуй з мамою зараз не погодитися — точно без молока залишишся, а так хоч якась надія, що заспокоїться й забуде, точніш пожаліє.  Від зайвих питань, на кшталт: "Скажи, що раніше мені було краще", подалі тікає гуляти з іншими дітьми.

          Ну теж добре. Кому що цікаво. В його присутності з дечим боротися не вийшло б.

А треба підкріплювати позитивні зміни. Ще й не раз.

— А от тепер покажу тобі, Герою, чому люблю чоловіків з гладенькою шкірою обличчя.

     Треба ж старе сміття з його голови випхати. Негативні асоціації зруйнувати. А для цього новий досвід потрібен, позитивний. І хай починає забувати цю  асоціацію бороди з  війною і дурним несприйняттям себе. 

        Та й якщо хочеш чомусь навчити, то покажи це на практиці — відчувши самому, важко не зрозуміти і не навчитися. І я починаю. Повільно торкаюсь губами кожного сантиметру звільненої території. Такий досвід в нього, вочевидь, вперше. Хоч це й не ракети будувати. Перевіряю шийку і вушка мого Героя — теж дивовижно чутливі. Мені й слів не треба — за шаленим мурчанням цього котика і так все зрозуміло. Він зараз, як відкрита книга. Такий чудовий із живими відчуттями, емоціями, коли не як робот. І незважаючи на попередній брудний досвід, все нормальне і ніжне з ним точно вперше. Аж дико.. Йому ж тридцять один. Ну, хай мінус шість з гаком років війни. А до того, виходить, завжди був для себе і всіх гидким каченям. Печалька..

         Спускаюсь до грудей — кайфує, а от нижче..ой.. ні, не варто — лоскоту боїться страшенно. Це хіба що познущатись, а в мене сьогодні мета інша.

— Ну, як? Сподобалось? — посміхаюсь і бачу, що дуже. — А тепер сам повтори на мені для закріплення "навчального матеріалу".

****

Добрий ранок, Незламні!

Всім чудового вихідного дня!

І для тих, хто ще не помітив, на сторінці автора є ще одна книга, що також містить поради психолога.я не вмію писати просто художню літературу)

Бережіть себе! Все є і буде Україна!