Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-А в тебе є інші варіанти?- відповідає запитанням на запитання. Я хочу щось сказати, але ні одне слово не виходить. Він бляха просто таки заткнув мене!

-Потім поговоримо,- кидаю наостанок. Він усміхається та киває. Я відписую бабусі та йду далі.

       Ми заходимо в університет й кожен розходиться по різних сторонах. Ми з нахабою йдемо разом, а якщо точніше я йду чим скоріше. Але потім різко зупиняюся та вирішую запитати, що це було.

-Якого біса, Глібе?- запитую й розумію, що перше за наше спілкування назвала його по імені. Здивування відбилося на лиці нахаби.

-Гліб? А де моя кличка ,,нахаба"?- підколюючи відповів запитанням на запитання. Точно нахаба! Ця кличка йому ідеально підходе!

-Яка різниця? І взагалі не переводь тему!- наказую й тикаю йому в груди своїм вказівним пальцем. Він злить мене до кісточок! Аж трясти всю від злості почало. 

-Гаразд,- вже серйозніше відповідає.- Наскільки я знаю, тобі терміново потрібні гроші, і я збираюся дати тобі ніби аванс. Але везу вас я, і це не обговорюється!

-В сенсі аванс?- здивовано перепитую. Я навіть забула вже, про те що він нас везе. Звідки в ньому взялося ця хороша риса? Надто підозріло з його сторони…

-Колючко, давай без лишніх питань. Гаразд?- запитує серйозно. Не розумію як він може бути таким різним. То веселий, то серйозний. 

-Гаразд!- фиркаю та розвертаюся. Прямую в аудиторію та сідаю на середній ряд. Здається, тепер я завжди буду сидіти тут. Нахаба звичайно ж сів коло мене.

***

    Сьогодні четвер, і ми з Віолою якраз збиралися закінчити збирати речі на завтра, але нас перебив стукіт у двері. Діна яка вже другий день працювала над ескізами, підвелася та відклала листки. Вона відкрила двері й в кімнату зайшов Дем'ян. 

-Дем'ян, що ти робиш в такий час тут?- стомлено запитує дівчина. На годиннику вже було по дванадцяті. 

-Сестричко, відійди, будь ласка,- вона фиркнула та відступила поправляючи свою гульку на голові. Він коротко привітався з Маєю, яка вчила новий матеріал.- Дівчата, кароче там в Даньки температура піднялася.

-В сенсі?- запитує Віола відклавши шорти, які тримала в руках. Вона вже в піжамі, які складаються з коротких шортиків та не дуже довгої футболки. Хлопець проходить зацікавленим поглядом по ній та тяжко ликає. Відводить погляд на мене. Звичайно Дем'ян зацікавився сестрою, в неї просто неймовірна фігура, але його погляд мене насторожив. 

-Сьогодні дуже вітряно, а Даня був одягнений лише в майку,- бляха. Ну має розум в голові?- Під вечір йому було погано, а зараз весь червоний і кашляє не закриваючись. Ми ходили до медсестри, але її немає на робочому місці. Казали, що від'їхала по медикаменти. Ми не знає, що робити. 

-Чекайте в нас тут є деякі ліки, бо знаючи Маю і її організм, вони завжди потрібні,- сказала Діна та підійшла до тумби яка висіла над робочим столом. Взяла з відти коробку та підійшла ближче.

-Тоді йдемо?- запитує Мая. Дем'ян пропускає всіх вперед та йде за нами. 

        Ми спускаємося на низ та заходимо в кімнату. Саме в цей час нахаба збирає речі в невеличку сумку для подорожей.

-Ну ти молодець, Балан…-він починає сильно кашляти.

-Поміряймо температуру,- каже Діна й витягує термометр, включає та дає йому. 

      Ві сідає біля нього й бере за руку. Вони одне ціле! Вони завжди сваряться, але коли хтось з них хворіє або потрапляє в біду, горою стають та надійним плечем. Такі вони вже, Віола та Данило Агеєнко. Через деякий час брат витягує термометр і передає сестрі.

-38 і 4, бляха Данька! Де ж ти так встиг захворіти?- запитує передаючи термометр Діні.

-Не зна…- знов кашель. Щось він мені зовсім не подобається.

-Значить так, випий цю таблетку, а через хвилин 30 знову переміряємо температуру,- дає йому таблетку та воду.

-Тобі точно не можна так їхати, ще гірше простудишся!- говорю йому. Він киває, ну все тепер точно треба хвилюватися. Данило Агеєнко зі мною погодився? Напевно температура вдарила сильно в голову. 

-Гаразд, але є одна умова,- говорить через пару хвилин.

-Яка ще умова?

-Яка ще умова?- запитуємо одночасно з Віолою та переглядаємося. 

-Хай з вами ще хтось поїде з хлопців, мені так спокійніше буде за Віолу,- відповідає. 

-Ей, зі мною все буде нормально! Що може статися за два дні?- запитує роздратовано. Вона не любить коли хтось за неї переживає, цим ми з нею дуже схожі.

-Хлопці, хто з вас може ще поїхати?- запитує ігноруючи запитання сестри.

-Мені не вийде!- одразу каже Єгор. Лишається Дем'ян. Повертаю голову в бік сестри, щоб простежити її реакцію. І одразу розумію, що вона сильно напружилася та почала заправляти свої пасма за вушка. 

-Дем'ян?- запитує Данило. Він що не помічає, як ці двоє реагують одне на одного? 

-Без проблем,- відповідає спокійно, і коли сестра фиркає та закочує очі він усміхається.- А хто за тобою нагляне, чувак?

-Не треба за мною наглядати! Сам прекрасно впораюся, подумаєш захворів,- відповів покашлюючи брат. Ні ну так не підійде! Хочу вже сказати своїх п'ять копійок, але мене перебиває Дем'ян. 

-Ні, так не підійде! Діна наглянеш?- запитує в сестри. Вона розгублено поправляє гульку та киває.- Ось і чудово.

      Через хвилин 30 коли Данило переміряв температуру, і вона впала ми пішли. До складали речі та лягли спати. Завтра буде важкий день.

***

     Всім привіт) В наступних главаз наші головні герої проведуть неймовірні вихідні🥰 Очікуйте продовження🥰 Всі хорошого дня або вечора, і гарного прочитання❤️