Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Щоденники дракона 📚 - Українською

Читати книгу - "Щоденники дракона"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щоденники дракона" автора Валерій Поляков. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 43
Перейти на сторінку:
пахощами схожий на чай з лимоном та медом, але різкий на смак та пінистий, як пиво.

Упоравшись зі сніданком, Рав усівся на ліжку, попиваючи незнайомий напій. Коли кухоль спорожнів, він відчув себе легким, наче птах і так гостро сприймав навколишній світ, що пролети поруч муха, він зрозумів би її мову.

Не встиг він докурити люльку, як його запросили до вчителя.

Посеред великої кімнати, дещо темнуватої, як на думку Рава, стояло широке ложе, і на ньому лежав дракон. Гном чемно привітався і наблизився до господаря кімнати. Той дивився на нього довго та уважно, й разу не зморгнувши оком. Кінець кінцем озвався:

— Що ж, учню! Сідай, будемо знайомитись!

За спиною Равеша виникло крісло.

— Я буду твоїм Вчителем. Мене звати Сеттан. Перші роки кожен учень має власного вчителя. Згодом вас зберуть у групи, по п’ятеро чи по шестеро. Тоді у вас буде багато різних вчителів. А поки що ти займатимешся зі мною. Вільний час можеш використовувати як захочеш. Пробач, що я саме з цього почав, але знаю, ти не дуже любиш комусь підкорятися. А тут це необхідно. Тепер можеш поставити мені кілька питань. В тебе ж їх багато?

— Вчителю Сеттан! — Равеш вирішив поводитися чемно. — Мені здається дивним, чому наш світ практично не змінюється ось уже півмільйона років. Що тримає цивілізацію у такому… е…, статичному стані?

— Я так і думав, що почнеш ти з чогось цікавого! Молодець! Дехто, навіть ставши магістром магії, до цього не додумується. Що ж, на це питання дати відповідь водночас і легко, і важко. Наперед знай — світ змінюється постійно. Тільки мало хто це бачить. Що ж до того, яка сила тримає світ, скажімо — не у статичному, а в зрівноваженому стані, скажемо коротко — магія. Та це не відповідь, вірно? Просто зараз ти ще не можеш зрозуміти всіх тонкощів. Ось наприклад — ти ж знаєш закони, що керують небесними тілами?

— Ну, так! Сили тяжіння, відцентрові й інші утримують планети та їх супутники на орбітах…

— От я й кажу: ти все це вчив. Але це тільки основи. Якщо я зараз напишу тобі формулу, за якою рухається стаціонарний штучний супутник одного з наших місяців, наприклад — Тайперр, ти ж нічого в ній не зрозумієш, чи не так?

— Ну, звісно! Адже я не математик, не астроном…

— До чого я й веду! Щоб вірно поставити питання, досить бути розумним. А щоб вірно зрозуміти відповідь, треба бути ще й грамотним! Для цього й існує Школа — робити грамотних!

— Але я ще хотів знати, чи можна вважати наш світ штучним?

— Якщо відповісти одним словом, то так!

— Але ж тоді… може я й не правий, але виходить, що ми усі живемо, як хатні тварини, що не мають права ані покинути свій загін, ані щось змінити у своєму житті?

— В цьому ти не правий! У кожного є свобода обирати свій шлях! Просто каша планета поділена навпіл. Хто усім в житті задоволений, той тихо живе на Лоні. А такі, як ти — приходять сюди, на Асарх. Скоро ти все будеш знати. От ви троє. Ви народилися з душами, що не терплять спокою. Тому з раннього дитинства ви почули «поклик». Інші його не чують і раді тому, що дає їм Лон — їжу, спокій, безпеку. Та інколи народжуються такі, як ви. І в їх душах звучить «поклик».

— А що це таке — «поклик»?

— Тут, у Школі, є один пристрій. Його випромінювання співзвучне мізкам, що мають такий розум, як у тебе чи твоїх друзів. Ті, хто його чує, поспішають сюди. Так починається «Шлях». Це не просто мандри, до яких схильна вся молодь. У такого мандрівника є мета!

— А чому сюди не може потрапити будь хто з жителів Нілмар?

— Пробач, хлопчику, а ти дав би малюку до рук свій бойовий ніж?

— Звісно, ні!

— Так само і з магією! Навіть ще гірше! Хіба можна дозволити, щоб сила, здатна знищити планету, потрапила у випадкові руки?

— Хіба магія здатна на таке? Тоді навіщо вона?

— Зміїна отрута вбиває. Але й лікує! Равеше, Равеше! Поперед усе — Мистецтво — то наука Добра! Це знання та сили, що можуть творити чудеса. А всяка сила — то зброя. Що планета? Мильна бульбашка в Безмірі! Скоро ти знатимеш речі, про які зараз і не здогадуєшся!

Наперед ти повинен знати, що ось уже понад триста тисяч років ми мандруємо Галактикою. Є два шляхи — телепатичний та матеріальний. Перший спосіб безпечний, але так ти бачиш лише зображення. Твоє тіло знаходиться вдома, блукає лише розум. А щоб проникнути в інший світ є міжпросторові кораблі. В Школі ти про них дізнаєшся. Але що буде, коли такі знання потраплять до рук того, хто має нахил до зла? А зараз поглянь на кілька інших планет. Тобі сподобається!

На стіні спалахнув екран.

Планета була чудовою. Яскраве біле сонце заливало ландшафт. На Нілмар, чиє сонце випромінює жовтувато-зелене світло, все виглядає зеленкуватим, трохи тьмяним. Тут гнома вражали яскраві барви. Як і на Нілмар, шумував ліс, паслися тварини. Тільки таких дерев та звірів він ніколи не бачив.

Картина змінилася. Внизу було місто. Предки його жителів були птахами. Тому й зараз усі в цьому місті ходили вкриті пір’ям.

Скоро екраном пробігли якісь смуги, і з’явилася інша планета.

У цьому світі сонце було червоним, і все виглядало, неначе вилите з золота чи міді. А жителі були нащадками плазунів Равешу вони нагадували ящірок, що стали на задні лапи.

За якийсь час екран згас. Рав довго сидів, забувши про все.

— Невже це все насправді існує? Як би мені хотілося там побувати!

— Обов’язково побуваєш! Скінчиш курс первинного навчання — обереш що завгодно! Магія — це не тільки війна зі злом. Це — увесь всесвіт!

Довгий час між ними тривала мовчанка. Нарешті Равеш спитав:

— Сеттан, а чому саме ти став моїм Вчителем?

Дракон трохи подумав, тоді відповів:

— Бачиш, справа в тому, що народився я гномом. Це було півтори тисячі років тому. А спеціальні тести виявили, що ми з тобою мали спільних предків. Ти народився в родині, що пішла від мого брата. Так що я, в якійсь мірі, твій пра-пра-… й не знаю скільки ще разів прадідусь!

* * *

Глибоко зітхнувши, дракон відклав пошарпаний зошит. Глянув у вікно. Вже був вечір. Ото зачитався! Хіба, може, піти пообідати? Ні! Краще пройдуся! От тільки вип’ю пива.

Грюкнули

1 ... 27 28 29 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденники дракона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоденники дракона"