Читати книгу - "Щоденники дракона"

Равеш.

Частина друга

Від учня до вчителя

Вступ

Нескінченні засніжені, білі рівнини південного кінця Асарху. Місяцями не вмовкають над ними люті вітри, що вовками виють в ущелинах та міжгір'ях. Тут немає життя. Тут не ростуть трави та дерева. За прибережним гірським кряжем, що оточує увесь континент, немає нічого, крім снігу та льоду. Скелі на березі так обросли кригою, що не розбереш, де тут скеля, а де застряглий на мілині айсберг. У нечисленних затоках тільки й можна побачити маленькі лежбища тюленів. Та ще коли не коли спінить хвилі плавець хижого тайлосса. А серед снігової пустелі материка не знайти нічого. Тут владарює холодна, невмолима смерть.

Лише в одному місці земля чорна. Захований за тисячами миль снігу, коптить небо зловісний вулкан. Його одинокий серед білого снігу конус порізано ущелинами та тріщинами. А біля підніжжя пророблені невидимі для стороннього ока входи до багатокілометрових печер, які зігріває підземне полум’я… Від печер розходяться безкінечні галереї, збудовані тисячі років тому. Ніхто не знає їхніх таємниць. Відомо тільки, що закінчуються вони у океані, глибоко під водою. Охороняють ці ходи загони навчених морських зміїв. Кожним загоном командує Чорний дракон. А у головних печерах збирається Рада магів темряви. Тут саме серце зла. Сюди Чорні дракони приносять тих, хто маючи здібності мага, обрав для себе шлях темряви.

Учні живуть у підземеллях, роками вбиваючи у собі останні іскри добра. Тут можливий лише стовідсотковий успіх. Той, хто не досяга результату — щезає. Ні, його не вбивають. Надто рідкісний та цінний матеріал. Рада робить з нього якесь нове чудовисько і відправляє на Лон чи до північних частин Асарху. Кінець кінцем він, звісно, гине, або вражений сріблом мисливців, або, що більш вірогідно, кимось з колективу Школи. Та скільки нещастя встигне він принести на простори Нілмар! У океані зникають кораблі, на землі горять селища, безвісті пропадають мандрівники…

Так велося з віку в вік. Та ось настав перелом. У своїх потаємних лабораторіях маги темряви працювали над новою, невідомою раніше зброєю…

Розділ перший

Вздовж периметру круглої, в кілометр діаметром, площі, що являє собою двір Школи, лежать гори квітів, принесених з усіх куточків Лона та Асарху, витворених фантазією магістрів, зірваних на поверхні далекого Оранб. Уся площа, за винятком невеликого клаптика посередині, заставлена столами. Сьогодні у Школі свято: двоє молодих магістрів, про яких небезпідставно говорять, що вони — майбутні Вчителі, запросили всіх на весілля.

Страви, якими заставлено столи, не можна перерахувати за назвами хоча б тому, що тільки половина з них є дарами природи. Друга половина — витвір фантазії нареченої.

А ось і сама вона, поряд з нареченим. У центрі площі встановлено скріплене заклинаннями з гладенько обструганих дерев'яних дощок підвищення. Все воно засипане квітами. На ньому — столик та двоє крісел. Тут і сидять наречені. Сюди з поздоровленнями підходять гості. Перед підвищенням їх зустрічають двоє величезних білих птахів, розумних жителів однієї з далеких планет. Вони наливають у келихи гостям ігристе вино. Гість, привітавши молодих та випивши свій келих, іде до столів і сідає, де йому сподобається. Над площею звучить легка, приємна музика.

Кого тільки немає за столами — дракони золоті та срібні, ельфи та гноми, представники кількох десятків іншопланетних цивілізацій. Настрій, як завжди буває на весіллях, веселий. Лише у наречених інколи з’явиться маленька тінь смутку в очах: немає тут їхньої рідні. Та що поробиш! Школа Вищої Магії — не місце для сторонніх!

Плавно котиться святковий день. Наближається вечір. Молодим скоро відправлятися у весільну подорож. Їх чекає житло на Оранб. Якийсь час вони проведуть там, а тоді повернуться до Школи.

Ось і захід сонця. Звучать труби і Ламеніль веде під руку Маарі до просторового переходу. Перед завісою перлистого туману вони обертаються й махають на прощання друзям. Просто перед ними — Равеш. Він сміється та кидає Маарі блакитну, з білою серцевиною квітку, що зірвав сьогодні на тому самому місці, де вони вперше зустрілися більше, ніж з десяток років тому.

Останній крок двором Школи стає для молодих першим кроком по поверхні срібного місяця. Ось вони вже й на місці.

Серед пагорбів з мармуру та білого піщанику, заховалася тиха долинка. Долинкою тече струмок, з веселим дзюркотом перебігаючи від камінця до камінця. Його береги поросли величезними, до п'яти метрів у діаметрі, квітами. Їх білі пелюстки, що зрослися вгорі, створюють затишні хатинки. В одній з них і житимуть молоді.

Так почалася їхня відпустка.

Оранб обертається повільно. Один його оберт — довший за п’ять днів на поверхні Нілмар. Тому поняття день та ніч тут відносні. Коли за часом Школи наступала ніч, магістри робили над видолинком зону затемнення. Це було просто — одне слово й водяна пара утворювала хмарку. Ще слово, й та ставала непрозорою. А на ранок хмарка розвіювалась.

Дні проходили легко та весело. Вони купалися під водоспадом, бігали довколишніми пагорбами, ходили лісами, де дерева були не зеленими, а сріблястими. Взагалі, тут всюди панував білий колір. Недарма з поверхні Нілмар, цей місяць виглядав срібною кулькою.

За три дні до кінця відпустки Маарі запропонувала чоловіку:

— Слухай, давай на останок запросимо Рава. Адже він теж не бував на Оранб. Хай поживе з нами пару днів!

— А як же він обійдеться без полювання?

— Половить рибу під водоспадом! А я йому зготую гарне пиво. От і отримає все, що йому потрібно!

— Якщо ти не проти, то я — за! Адже ми з ним усе життя були разом.

— Тому й запросимо! Мені теж все у ньому подобається. Навіть дим від люльки. Навіть те, що побуркотіти ввечері любить.

— Гаразд, викликаю!

Екран зв’язку засвітився, і за кілька хвилин переговори були завершені. Поки Лам домовлявся зі станцією Оранб, Маарі, морщачи носика, пробувала кілька сортів створеного нею пива. Нарешті вибір було зроблено, зайві посудини дезінтегровані, а сама господиня зайнялася вечерею. Її фантазія подала на стіл смаженого гусака, блюдо відварної картоплі з маслом та грибами, овочевий салат, пляшку вина та тістечка з кремом. Для себе та Лама вона додала молоко.

Взагалі, трансмутація елементів — справа енергоємна. Але для того, щоб забезпечити собі обід, сили йде не надто багато. Важче доправити сюди справжні продукти з Нілмар!

За кілька кроків від квітки-хатинки закрутився вихор і з нього вийшов Равеш. Хтось із метрів