Читати книгу - "Щоденники дракона"

— Привіт, молодята! А ну, як ви тут? Маарі, ти стала ще кращою, ніж була! А ти, довговухий, чого смієшся? Тебе й місяць не зробив кращим, ніж ти був десять років тому! Ма, ти йому давай по загривку хоч раз на день, бо інакше швидко від рук відіб’ється!

Маарі радісно обняла Равеша, а її чоловік плескав товариша по плечу, не перестаючи сміятися.

— Ну, хлопчаки! Одразу до столу, поки не охололо! — запросила Маарі. — Рав! Якщо хочеш умитися — он ручай. Купатися підемо до водоспаду, пізніше. Ой! Чекай хвилечку! — вона вимовила якусь формулу і біля столу з’явилося третє крісло, точнісінько таке як ті два, що вже стояли в хатинці.

За вечерею Ельфи навперебій вихваляли Оранб та його природу. Равешу також подобалося не надто відчутне тяжіння місяця, при якому навіть він — товстун гном, міг підплигнути в гору на висоту власного зросту.

Наївшись, вони довго лежали на м’якій, нагрітій сонцем, траві, а їхня неспішна розмова потроху скотилася до того, що чекає їх у майбутньому. Першим про це заговорив Лам:

— Ну, ще пару днів, і я знову зариюся до книгозбірні. Ти знаєш, Рав, мене все більше захоплює ця тема — динаміка розвитку системи бойових заклять. Розумієш, виходить дещо цікаве. Як тільки напрацьовується формула боротьби з конкретним явищем, воно зникає. Потім, за якийсь час воно з’являється знову, але значно вдосконалене. Причому саме в невивченому нами напрямі. Мабуть ці привиди, упирі та всяка інша створена Темрявою гидота, мають зі своїми творцями міцний зворотній зв’язок. Думаю, у момент загибелі воно передає в інформаційну систему чорних інформацію про застосований спосіб атаки.

— Зверни увагу — ти вже заговорюєшся! «Інформація передається до інформаційної системи…» Між іншим, це вже давно відомо!

— Так, відомо! Але я, здається, починаю розуміти суть цього зв’язку. А це шлях до його ліквідації.

Продовження цієї теми зміг би зрозуміти тільки професійний маг.

Маарі теж була б не проти обговорити цю тему, але її відволікали обов'язки господині дому. Та й, врешті-решт, міркування свого чоловіка вона чула вже не раз, а хід думок Равеша могла сприймати й на відстані. Отже, прибравши легким помахом руки і тихо промовленим заклинанням рештки вечері — на столі лишилося тільки пиво для гнома та молоко для ельфів — вона пішла до сусідньої квітки й задумалася. Спочатку хотіла зробити для друга таке ж ліжко, на якому вони спали самі, але тут у неї виникла інша думка. Тихо вимовила кілька слів, поворушивши пальчиками, і під пелюсткою квітки, наче під стінкою звичайної кімнати, виникла копичка запахущого сіна, накрита м'якою оленячою шкірою. Зверху лежали легке покривало та подушка. Посередині виникла голограма палаючого багаття. Покінчивши з переоблаштуванням житла, вона підійшла до друзів. Зробила на столику неяскраву лампу під абажуром з квітчастого шовку. Ще одна фраза і звична для жителів Нілмар ніч огорнула видолинок. Равеш озирнувся.

— Оце так! А я думав, ви й спите при денному світлі! Тепер зрозумів. Молодці! Я б не додумався! Що, вже час спати?

— Ні, ні! Ви сидіть! Я зараз теж до вас підсяду, тільки підіймуся на пагорб. Треба посидіти хвилинку, подумати про дещо. А ви собі гомоніть!

Маарі легко збігла на вершечок горба. І вмостилася на нагрітому сонцем камені, неуважно озираючи з одного боку — високе плоскогір’я з крутими мармуровими зривами й водоспадом, що прорізав у м’якому матеріалі місячного плато глибокий та широкий жолоб; з іншого — невисокі пагорби, порослі сріблястим лісом, за якими блищало водою невеличке озеро ніби переливаючись через незвично близький виднокруг.

Потроху в її голові остаточно визрів сміливий задум: якщо перед сном вони втрьох вимовлять певні закляття, то, можливо, уві сні їм відкриється щось із майбутнього. Адже одного разу з ними таке вже було! Тоді вона побачила себе дружиною Лама. Вони жили тут, на Оранбі, саме у цій квітці. Лам побачив себе у книгозбірні Школи, яка тепер займає весь його час. Сон Равеша тепер зовсім зрозумілий: скоро він буде Вчителем і велетенські могутні крила понесуть його над просторами Нілмар. Точнісінько як у тому сні.

Стряхнувши з себе вечірнє оціпеніння, вона весело заплигала у видолинок, під їх рукотворну нічну крівлю.

Коли, надихнувшись новою мрією, вона збігла назад у видолинок, двоє друзів усе ще сиділи за столом. Рав посмоктував пиво й димив люлькою, відкладаючи її лише для того, щоб відповісти Ламу аби відправити до рота шматочок солоного печива. Лам відкинувся на спинку крісла, витягши ноги у бік багаття, вочевидь уявного, бо під полум'ям виднілася свіжа, навіть не зім'ята травичка.

Їхня розмова вже зайшла у такі хащі магічної науки, що час від часу, коли якийсь із співрозмовників вдавався до особливо переконливих формулювань, у стіл з тріском били легкі блискавки, а повітря навколо виразно пахло озоном.

— Хлопці! Годі вам! Я тут дещо цікаве надумала! — Маарі авторитетно, помахом руки, в мить розвіяла цю локальну грозу.

— Справді?! Що ж ти надумала? Може, ще раз повечеряти? — засміявсь Равеш.

— Та ну тебе, об'їдайло! — удавано надулася Маарі. — Правду кажу — є ідея! Пам’ятаєте, у Граамелі нам наснилися сни? Звісно, що пам’ятаєте! Спробуймо штучно викликати подібні видіння. Формулу ми підберемо. Нас троє, отже сила впливу максимальна. Таким чином ми зможемо побачити майбутнє!

— Цікаво, звісно, та з майбутнім краще не жартувати — відізвався Ламеніль. — По-перше, це заборонено. По-друге, втручаючись до нього, ми порушимо його структуру. Отже діємо на нього штучним шляхом, що призводить до змін. І, як правило, небажаних.

— А от я згоден! — подав голос Рав. — Це ж цікаво! І запрограмувати себе можна не обов’язково на майбутнє! Лам! Згадай підходящу формулу! Ти ж енциклопедист! Повинен щось таке знати!

— Воно звісно можна… — задумався в свою чергу і ельф.

— То спробуймо! Це ж так незвично! — підбадьорила Маарі.

— Ну, дивіться! Щоб тільки потім не жалкувати! Мало що можна побачити!

— Екстраполяція, скажімо, буде відсотків сімдесят?

— Тобі, борода товстошкіра, і сімдесят мало! Й взагалі, не про тебе мова! От як Ма? Щось неприємне побачить, а кінець невідомий… Як вона зреагує? Уві сні я і допомогти їй не зможу! А вона ж для мене… — завершувати думку він не став. Друзі її й так зрозуміли: вона для нього була не коханням, а самим життям!

— Лам! Ти не хвилюйся! Психіка в мене міцна, та й інтерпретувати сни — справа майже безнадійна, сам знаєш! Я й не