Читати книгу - "Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар"

Передбачено також кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо судді, умисне знищення або пошкодження його майна, посягання на його життя або здійснення таких самих дій щодо близьких родичів судді у зв’язку з його діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя (ст. 377, 378, 379 КК).

Положення про самостійність судів і незалежність суддів спрямовано на забезпечення таких умов, в яких суд зміг би мати реальну можливість приймати відповідні рішення без стороннього втручання, тиску або іншого впливу зовні, на підставі приписів закону.

З огляду на це істотне значення має встановлення гарантій самостійності судів і незалежності суддів. Вони передбачені Конституцією України (ст. 126), Законом «Про судоустрій і статус суддів».

Професійні судді не можуть брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-яку іншу посаду, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Це конституційне положення про несумісництво (ч. 2 ст. 127 Конституції) спрямовано на гарантування незалежності суддів при здійсненні правосуддя.

Право судді подати заяву про відставку є засобом забезпечення незалежності судді і його самостійності при здійсненні правосуддя, оскільки відставка судді — це почесне залишення посади за власним бажанням, або у зв’язку з закінченням строку повноважень, або досягненням 65-річного віку, або за станом здоров’я. Право на відставку має суддя, який працював на посаді не менше 20 років. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі самі гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна, допомога і, за його вибором, щомісячне грошове утримання на умовах, передбачених Законом «Про судоустрій і статус суддів», або пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону «Про державну службу».

Гарантією правового становища суддів є й особливий механізм реалізації підстав звільнення у всіх випадках, передбачених ч. 5 ст. 126 Конституції: рішення про звільнення приймається лише після відповідного розгляду питання органом, яким суддя був наділений повноваженнями, тобто відповідно Верховною Радою України та Президентом України.

За вчинення дисциплінарного проступку суддя притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому розділом VI цього Закону. У разі вчинення суддею злочину він притягається до кримінальної відповідальності.

Гарантіями самостійності судів і незалежності суддів є їх незмінюваність та недоторканність.

Порядок судочинства, яке відповідно до процесуального закону (КПК, ЦПК, ГПК) здійснюється в умовах гласності, безпосереднього, повного і всебічного дослідження усіх обставин судової справи, рівності суддів при постановленні судового рішення, права оцінювати докази, не будучи пов’язаними висновками органів дізнання та досудового слідства, прокурора, думкою осіб, які беруть участь у справі, відсутності у апеляційної і касаційної інстанцій права при скасуванні судового рішення і направленні справи на новий судовий розгляд наперед вирішувати питання про характер висновків, які мають бути зроблені судом першої інстанції, є процесуальною гарантією незалежності суддів.

Такою гарантією є й порядок постановлення судового рішення. Воно ухвалюється у нарадчій кімнаті — окремому приміщенні, в якому ніхто, крім суддів, які беруть участь у розгляді справи, не вправі перебувати. Забороняється розголошувати міркування, що висловлювалися суддями в нарадчій кімнаті. Порушення таємниці наради суддів є безумовною підставою для скасування вироку, рішення, ухвали, постанови суду.

Відповідно до ст. 130 Конституції держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів. Видатки на утримання судів у державному бюджеті визначаються окремо.

У системі гарантій незалежності суддів важливим є належне соціальне забезпечення останніх. Воно передбачено цим Законом (див. коментар до ст.129 Закону).

Функціонування органів суддівського самоврядування, які утворюються у відповідності з розділом VIII цього Закону для колективного вирішення професійними суддями питань внутрішньої діяльності судів, таких як організаційне забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей та інші питання, що безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя, також є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів. Про форми діяльності органів суддівського самоврядування див. розділ VIII цього Закону.

Заходи державного захисту суддів від перешкоджання виконанню покладених на них обов’язків і здійсненню наданих їм прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно суддів та їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю суддів, встановлені Законом «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. Близькими родичами суддів відповідно до ст. 2 вказаного Закону є батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки.

У разі встановлення даних, що свідчать про реальну небезпеку посягання, вживаються заходи особистої охорони судді, його близьких родичів, житла і майна або інші спеціальні заходи, що передбачені вказаним Законом.

Заходи безпеки вживають спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ за рішенням голови відповідного суду. У випадку надходження заяви або усного повідомлення судді, за наявної загрози його життю, здоров’ю, житлу чи майну або його близьким родичам, чи їхньому майну, голова суду зобов’язаний негайно прийняти постанову (ухвалу) про застосування заходів безпеки (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві».

За наявності підстав, передбачених законом, заходи вживаються щодо забезпечення безпеки як професійних суддів, так і народних засідателів та присяжних.

Як було відзначено вище, однією з гарантій самостійності судів є незалежність судової влади. Структура незалежності судової влади може бути представлена двома рівнями — зовнішнім і внутрішнім.

Зовнішній рівень незалежності містить політичну й соціально-економічну незалежність. Рівень політичної незалежності зумовлено суспільно-політичним становищем, в якому реалізується судова діяльність. Реальна незалежність суду абсолютно виключає будь-який вплив політичних партій, громадських рухів чи їх лідерів на судову владу. Це положення набуває актуальності в умовах багатопартійності й політичного плюралізму. Указаний рівень незалежності знаходить своє відбиття у Законі України «Про судоустрій і статус суддів»,