Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

Це не Господь, бо той просто створив би кожного з моменту зачаття таким як треба. А ми не наберемося духу відправити одну дівку у Хельхейм по кладці через Гйолль.

– Це називається геноцид. При такому підході, боюсь, світ не побачили б ні Ісус, ні Магомет , ні Сиддхартха Гаутама. Але для нас важливо, що це покоління – свідомі українці, це не ті, хто каже: ну приїхав з Наддніпрянщини, а хто я тут – яка різниця. Аби гарно та смачно жилося. Хоч полінезієць. Таких, байдужої нації, основи для будь-яких авантюр, доволі багато.

– Значить перемогу кує із доброго матеріалу шкільний вчитель. Зараз найстаршим з заклинених на українстві – 19 років. Мало.

– Єлизавето Олексіївно, хочеш скажу, що тобі мріється.

– Ну кажи.

– Атлантида. Осінь. Знов копання картоплі. Ти розгинаєшся і бачиш, як до тебе біжить вже підрослий Орест, тримаючи в руці три синіх квітки. Поряд, вчепившись в іншу руку брата, мчить Устя. Їй треба терміново сказати мамі, що одну з квіток знайшла вона. А країна манісінька, лялькова, не шість мільйонів квадратних кілометрів і ти навіть знаєш, що їли у половині сімей селища.

– Правильно. Ти ще пам'ятаєш, що на Островах сині квіти були великою рідкістю. Тільки зносилась ця струна-згадка. Деренчить. Зараз наче по припухлому, битому-перешмаганому вдарено. Перестань, бо слізки старої загнаної шкапи близько-близько.

Ну що ж, будемо чекати і надіятися, що розстановка сил і в країні, і в вищому ешелоні влади часом зміниться. Папірець в імперській канцелярії викинь.

1746. Користуючись погодою, цар з ботанічне-геологічною експедицією був у гірській країні Кичера десь на стику трьох воєводств. Імператриця, провівши звичайне засідання уряду, раптом наказала по геліографу негайно викликати всіх, хто належить до імператорської фамілії у Січеслав. Потім звеліла моментально витребувати її духівника і екзарха. Попросила всіх вийти, крім Уляни. Декілька хвилин була мовчанка, нарешті Уляна казала:

– Мамо, ти читала фельєтон у "Голосі Гесиони" з приводу того що наші вчені вирахували, що кораблі імперії в чотири рази рідше попадають у кораблетрощі, ніж англійські. Це назвали неймовірним науково та невмілим і неоковирним підлабузництвом до дещо дорослим лідерам правлячої династії!

– Так. І далі зовсім по вірнопідданому: "Триматися вставними зубами за імперську корону, при наявності сімох розумних і діяльних прямих нащадків тільки чоловічого роду, може й дуже корисно для майбутнього континенту. Але хотілося б почути якусь розгорнуту аргументацію цього. А не містичні ідеї про знаходження на троні рівноапостольних монархів, які самим знаходженням там дають додаткові дивіденди божої благодаті."

– Мамо! Затримана вся редакція "Голосу Гесиони", до останнього кур'єра. У столиці ідуть арешти. А на засіданні ти не зронила ні слова.

– Відомство по охороні корони, як силове, підпорядковується безпосередньо імператору. То я нічого не можу вдіяти. Повернеться – розбереться. Лізо, я зроблю все, щоб не занадто розмахували караючим мечем.

– Імператриця Єлизавета! Ми що, й справді ісусики?

Не чуючи найстаршу, імператриця взяла блокнот із столика зліва від трону, прогорнула і, тримаючи праву руку на лівій підгрудині, прочитала:

Сокира вабить вигостреним лезом.

Схопи! Змахни! Повалиться Івась.

(Бажан М.П. Ніч на Івана Купала)

– Мамо! Матінко! Невже нам одна дорога – на Голгофу. Та й не доведуть. Задавлять дорогою!

– Дівчинко моя! Тут інше. Невже ти не розумієш? Ми з батьком ідемо в легенду. А легенда якраз стає не міфом, а просто поясненням до географічної мапи. За словами батька, традиційне суспільство переходить у індустриал. І ніхто в доброму розумі на початку модернових часів не повірить, що камені можуть падати з неба, що кораблі Гесиони за перших царів майже не тонули. І що не було цій країні жодної людської епідемії. І що за практично півсотні років правління у трьох країнах ми не підписали жодного смертного вироку. І що за перших царів на берегах Орхідеї між сусідніми квітками було не просунути долоньку дворічній дитині.

– У верхів'ях Орхідеї, там де жили майхороди, може ще і є десь дикі квіти. Колись, коли вас не стане, перестанете з ломакою ганятись за культом особистості, то переберетесь і у написи на карті, і на бортах кораблів, мамо.

– То як люди розсудять. Тільки вичерпалось все "колись", лишилось тільки "цієї миті".

– Що Вам у голову прийшло? Охорона! Лікарів! Мамо, не вмирай!

– Господи, прийми многогрішну душу черниці твоєї збіглої Євлалії.

Царським указом головою уряду була призначена жінка Данила, Гелена Софія, губернаторка Західного воєводства.

Як потім встановили, в цей же день у Фарані на хуторі біля провінційного містечка Бузьки на Литаві померла стара карга Одарка. Товкла у ступі горох і на високих нотах виховувала з приводу чогось невістку. Тій краще було б довбти той горох, а не вслухатись в люте бурмотіння всохлої яги, бо боялась сивої кудлатої і гачконосої старої до тремтіння в колінах. І її суджений — русявий Іванко, якраз на покосі. Раптом бабця скрикнула, просичала "Тепер нема кого сторожити", зронила на підлогу товкач, впала лицем у ступу і уже мертвою завалилась назад, на молодицю, що кинулась її підхоплювати.

Через деякий час люди з'єднали дві смерті і останні слова Одарки, але як не мудрували, не могли зрозуміти, нащо чекала вона на цьому світі сконання старої імператриці.

Коли її поклали в труну, м'язи лиця розгладилися і проступила давно забута оточуючими її дівоча краса. Тому нечисленні сусіди, що прийшли провідати, злякано відводили очі, і, вийшовши за поріг, ревно хрестились, плювали на два боки, казали "Відьма окаянна! Ще гробовий камінь відвалить та літати буде" і швиденько йшли з двору. Спецслужби Фарани задля того, щоб запобігти вбиванню при похованні осинового кілка в спину родичці П'ястів про всяк випадок затримали 169 чоловік (ці дані натрапив автор при перегляді тексту автореферату кандидатської дисертації по релігієзнавству Орябка О.В. "Поховання за межами християнських кладовищ як спосіб посмертної стигматизації осіб у середньовічних державах укрів").

З восьми дітей Одарки від трьох чоловіків, на похованні було троє. Один на той час загинув бездітним у моретрощі, четверо подались у Гесиону. Ще десятеро нащадків другого покоління. Несли труну молоді потомки, бо ніхто на хуторах і в Бузьках не згодився ні за яку плату.

Міністр освіти і науки Дарина Матвіївна, не змогла приїхати, бо ходила дитинкою і у неї був страшенний токсикоз.

Поховали звичайно за огорожею цвинтаря, але не у самотній могилі. Поряд лежали: чотири наче беззлобних чоловіка, але окаянних безбожників, дві дівчини-самовбивці, ворожки, провісниці, знахарки, загальним числом вісім, а також дві добродушних повитухи, чиїм старанням з'явилась на світ добра половина містечка і околишніх хуторів.

В усіх заокеанських землях українців по відходу втілення поганської богині смерть при пологах та смерть новонароджених (до року) підскочила удвічі. Коли це було зафіксовано статистикою, у Атлант-сіті вимушена була подати у відставку міністерка охорони здоров'я та соціального захисту, легендарна акушерка, яка, по молодості, навіть допомагала правлячому герцогу з'явитись на світ.

У Фарані Шарлотта Амалія зняла з посади головного медика Соломію Юхимівну Галагаз (уроджену Суламіфь Хаїмовну Райцин). У імперії акад. Думенко змушений був зосередитися на роботі в Академії та практикуючим хірургом. Ця біда (смертність при народженні) зачепила навіть маленьке українське князівство, що заблукало у складках Великого вододільного хребта, крапельку нашкодила у станиці Австралійської Січі, на крайньому північному заході континенту.

1746. На початку року раптово вмерла імператриця. Стенокардія з наступним інсультом. Не приходячи до тями, перестала дихати одразу після глухої сповіді.

Похороном керувала Олена Федорівна, принцеса Саксен-Гота-Альтенбургська. Цар особливо не плакав і не побивався. Але коли закрили саркофаг у соборі Покрову Діви Марії і закінчили службу, він не рушив з стільця. Не здивувавшись, його лишили біля кам'яниці. Імператор не прийшов у свої покої і на другу ніч.

Служки собору донесли Олені Федорівні, як главі уряду, що імператор сидить біля поховання і спить поряд на кам'яній підлозі. При принцесі він взяв у маленького хлопчика протягнуту половинку бублика і з'їв, потім намагався підняти мармурову кришку саркофагу, яку клали шестеро дебелих чоловіків, жалібно дивлячись на прихожан, наче прохаючи допомогти.

Охорона імператора, розташована зовні, разом з Оленою увійшла у храм. Принцеса розпорядилась відвести государя у покої. Але зовсім не ослаблий Всеволод рішуче опирався. Вирішила, що щоб не вичудив цар, це не так погано для іміджу держави, як відкрите зневаження волі повелителя, якого ніхто не детронізував. Тому наказала палити всю ніч свічки у спеціально поставленому підсвічнику поблизу стільця монарха та кинути царську ведмежу шубу на підлогу позаду того стільця.

Хлопчик з мамою був перехоплений на вулиці столиці. Цар посміхнувся тому, як старому знайомому, поїв і попив з його рук. Руки цар було помив у мідному тазику, але, витерши їх рушником, раптом з жахом на них подивився, намагаючись сховати. Олена дуже б хотіла просто зачинити храм, але, здається, прості прихожани — це єдине, що того тішило. На появу рідних, товаришив, церковних ієрархів він не реагував.

Але ця трагікомедія не затягнулася. На наступний день до саркофагу підійшла щойно прибувша жінка Ореста з найменшою дочкою. Дівчинка наблизилась до імператора, який понуро сидів на стільці, взяла того за руку і прощебетала:

– Підіймайся, дідусю! Тобі треба поїсти за звичайним столом та відіспатись у нормальній постелі.

Імператор піднявся, назвавши її чомусь Шарлоттою Амалією (ім'я її мами) потім простягнув дитині долоню лівої руки, де нічого не було помітно, і хрипко, з жахом казав:

– Кров. Свіжа вовча кров.

Закопилив губу, дівчинка старанно вивчала долоню, потім дістала хустинку з рукава і протерла шерхлу царську долоню. А опісля повела його у карету. Через два дні імператор, наче трохи отямившись, підписав указ про зречення трону на користь старшого сина Ореста. Формально міжцарювання не було, бо імператор лише відсторонився, але не лишився влади і міг взяти її навіть за декілька хвилин до нової коронації.