Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Лист до короля 📚 - Українською

Читати книгу - "Лист до короля"

1 015
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лист до короля" автора Тонке Драгт. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 109
Перейти на сторінку:
не відповіли на моє запитання. Сірі Лицарі мовчали. Ристридин покашлював.

— Кажи, Ристридине, — втрутився герцог, — ти мусиш пояснити. Тобі неприємно, ти більше в це не віриш, але ж вірив і діяв відповідно. Хай же він послухає тепер твої звинувачення.

Герцог підійшов до зброєносця, взяв у нього смолоскип і освітив обличчя Тіурі.

А лицар Ристридин, помовчавши, сказав:

— Ми шукали тебе, Тіурі, ось чому: ми думали, що ти вбив Чорного Лицаря з Білим Щитом, вкрав його перстень і втік на його коні. Хай небо буде мені свідком, ми помилялися, я вірю тобі!

5. Примирення

То он воно що! Тіурі хитнувся, немовби йому дали ляпаса. Навіть останні слова лицаря Ристридина не могли пом’якшити жахливого звинувачення. Він, Тіурі, убив Лицаря з Білим Щитом! Насправді звинувачення було більш смішним, аніж жахливим, саме так юнак і сказав, щойно був спроможний щось вимовити.

— Смішно... — прошепотів Тіурі.

Тепер поведінка Сірих Лицарів стала зрозумілою, проте Тіурі все ще не міг збагнути, як вони могли звинуватити його!

— Ну от, — мовив герцог, — гадаю, можна вже увійти в дім. Необов’язково мокнути під дощем.

Він підійшов до хлопця, обійняв за плечі й повів за собою. Тіурі покірно пішов. Сірі Лицарі та їхні зброєносці попрямували за ними. Насправді замок не був порожнім: Тіурі повсякчас ловив цікаві погляди челяді, що визирала майже з кожного закутка. Незабаром вони опинилися в тій самій залі, де Тіурі вперше зустрівся з Сірими Лицарями. Там був накритий стіл і палали смолоскипи.

Герцог злегка підштовхнув Тіурі до крісла, наповнив келих і поставив перед ним.

— Ось, — запросив він, — випий-но.

Тіурі, окинув поглядом чотирьох присутніх лицарів, що сиділи перед ним за столом, і відсунув свого келиха.

Сірі Лицарі познімали шоломи й нараменники — і нарешті юнак зміг добре їх роздивитися. Герцог наповнив і їхні келихи.

— Гадаю, — почав володар замку, — після всього, що трапилося, вам захочеться трохи підкріпитися. так би мовити, мирова трапеза.

Сірі Лицарі не торкнулися своїх келихів — вони дивилися на Тіурі, немов очікуючи, що він скаже.

Юнак розглядав їх, переводячи погляд з одного на іншого. Ось навпроти сидить лицар Ристридин: високий, худорлявий, з худим, обвітреним обличчям. Чорне кучеряве волосся й бороду його вже торкнула сивина, але блакитні очі світяться ясно. Праворуч від нього Бенду: кремезний, сильний чоловік з темним волоссям і очима та загрозливо насупленими густими бровами. Біля нього лицар Арват, схожий на Бенду, — такий же міцний, темноволосий, але значно молодший, йому не більше двадцяти п’яти, і очі світліші й привітніші. Лицар Евейн — ліворуч від Ристридина, теж молодий, світлошкірий, з білявим волоссям.

Тіурі заговорив, звертаючись до Ристридина як старшого серед них.

— Мирова трапеза. — повторив він слова герцога. — Ви поводилися зі мною як зі злочинцем! Як вам таке спало на думку — звинуватити мене у вбивстві! І чи всі ви вірите тепер, що звинувачення було несправедливим?

Лицар Ристридин серйозно кивнув, а Арват з Евей-ном в один голос підтвердили:

— Так!

Але Бенду заперечно похитав головою:

— Немає значення, вірю я чи ні. Мені треба знати. Може, ти й не винен, Тіурі, син Тіурі, та в житті трапляється, що зрада з брехнею криються під безневинною зовнішністю. І перш ніж повторити за своїми друзями «так», я хочу дізнатися, хто ж насправді вбив Лицаря з Білим Щитом. Ти стверджуєш, що це зробили Червоні Вершники за наказом Чорного Лицаря з Червоним Щитом. Звідки тобі це відомо?

— Він сам розповів мені.

— Хто?

— Чорний Лицар з Білим Щитом.

— Отже, ти знайшов його?

— Я знайшов його і залишався поруч, доки він не помер.

— А як ти там опинився?

Тіурі підвівся. Він стояв виструнчившись, сповнений гідності, й обурено дивився на Бенду.

— Лицарю Бенду, — почав він, — я пішов з церкви, де мав провести ніч перед посвятою в лицарі. Я взяв коня, що мені не належав, і поїхав на ньому. Я знайшов Лицаря з Білим Щитом і залишався з ним, доки він не помер. Він розповів мені, хто його вбив, і дав мені перстень. Пізніше мені зустрілися Червоні Вершники, вони намагалися вбити мене, але я втік. Потім я їхав на коні Лицаря з Білим Щитом на захід, через ліс. Більше я нічого не можу вам розповісти. Але присягаюся, совість моя чиста. Бувши лицарем, присягнув би лицарською честю. Ваші звинувачення помилкові й смішні!

Бенду похмуро дивився на нього.

— Добре, — пробурмотів він, — усе це ми без того знаємо. — Сідай.

Але Тіурі залишився стояти, хоча від хвилювання його била лихоманка.

— Не сяду доти, доки ви всі мені не повірите! Прикро, що не маю права пояснити більше. Це просто неможливо!

— Ми тобі віримо, — вимовив лицар Ристридин.

— Так, — понуро погодився Бенду, — ми тобі віримо.

Тіурі зібрався було сісти, але раптом згадав:

— Тоді поверніть мені персня, персня Лицаря з Білим Щитом.

Лицар Ристридин поважно дістав з торбинки, що висіла на поясі, перстень і простягнув його Тіурі.

— Будь ласка, — сказав він, — візьми.

Хлопець затиснув коштовність у руці і сів. Раптом він відчув жахливу втому. Страх і напруження минулого дня виявилися занадто сильними. Тремтячою рукою він узяв келих і зробив великий ковток. Вино обпекло горло і приємно зігріло. Юнак підняв очі на лицарів: ті зніяковіло спостерігали за ним.

— Ми знаємо, що Червоні Вершники були ворогами Лицаря з Білим Щитом, — несподівано почав лицар Ри-стридин, — так само як і їхній суверен, Лицар з Червоним Щитом. Знаємо про двобій, що відбувся між ними. Та нам інакше розповіли про те, як він завершився.

— Двобою взагалі не було, — втрутився Тіурі.

— Ти маєш знати, що розповіли нам, — сказав Ри-стридин.

— Я шукав його, Лицаря з Червоним Щитом, — провадив далі Бенду. — Лицаря з Білим Щитом було знайдено вбитим, і ми знали, хто його ворог. Я знайшов Лицаря з Червоним Щитом у Королівському лісі, що на південь від мисливського будинку, разом з п’ятьма чи шістьма Червоними Вершниками. Я попросив його показати своє обличчя й розповісти, що він зробив зі своїм супротивником, Лицарем з Білим Щитом. Той зняв свій шолом, але під ним виявилася чорна маска.

— І в нього теж? —

1 ... 27 28 29 ... 109
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лист до короля», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лист до короля"