Читати книгу - "Макбет"

— З мезоніну.

— Банко, збери людей, а я тим часом сходжу на розвідку.

Перш ніж вони пішли нагору до мезоніну, молодий полісмен пошепки попросив її зняти туфлі на шпильках, щоб не шуміти. А це означало, що вона вже не була вищою за нього. В мезоніні вони спочатку йшли, тримаючись тильного боку, повз вікна з виходом на майдан Робітників, аби їх не помітили з ігрової кімнати внизу. Пройшовши половину шляху, Леді та Макбет рушили до балюстради. Частково їх прикривали троси, на яких висіла центральна люстра, і автентичний максиміліанівський панцир шістнадцятого століття, який вона придбала на аукціоні в Аугсбурзі. Ідея полягала в тім, що гравці, підводячи погляди, бачили нагорі панцир, і мали б відчувати свою захищеність. Або те, що за ними безперервно спостерігають. А вже їхнє сумління мало б визначити, що саме вони в тому панцирі вбачали — перше чи друге. Леді з полісменом пригнулися й обережно зазирнули в кімнату, звідки двадцять хвилин тому клієнти й персонал втекли в паніці. Леді стояла тоді на горішньому поверсі, дивлячись на місяць у повні, і враз інстинктивно відчула, що сталося лихо, коли знизу почувся тріскіт і відчайдушні верески. Вона зійшла, перехопила одного з офіціантів-втікачів, і той повідомив, що якийсь чоловік вистрелив із пістолета в люстру і взяв у заручники Джека.

Вона вже встигла підрахувати вартість нової люстри, але швидко збагнула, що ці гроші будуть нічим порівняно з іще одним пострілом з пістолета, який в той момент був націлений у голову Джека, найкращого круп’є в її казино. Зрештою, важливою складовою послуг, пропонованих її закладом, була можливість цілком безпечного азарту й відпочинку; клієнт на якийсь час міг відволіктися від злочинів, що коїлися на довколишніх вулицях. Якщо виникне враження, що казино «Інвернесс» не може гарантувати безпеки, то ігрова кімната й надалі буде такою ж порожньою, як зараз. У ній залишалися тільки двоє чоловіків, що сиділи за столом для блекджеку під мезоніном з протилежного боку. Бідолашний Джек закляк, мов кочергу проковтнув, і зблід.

Прямо за ним, тримаючи пістолета, сидів клієнт.

— Буде важко влучити у нього з такої відстані, допоки він ховається за вашим круп’є, — прошепотів Макбет, дістаючи маленького бінокля з кишені чорної уніформи. — Треба підібратися ближче. Хто він і що йому треба?

— Його ім’я — Ернест Коллум. Каже, що вб’є мого круп’є, якщо йому не віддадуть назад все те, що він програв.

— А це багато?

— Більше, ніж ми маємо готівкою. Коллум — один із гравців-наркоманів. Він інженер, числа перемелює, немов той арифмометр, тому добре знає свої шанси. А шансів у нього майже немає. Я вже сказала йому, що ми спробуємо дістати гроші, але банки вже закриті, тож доведеться трохи почекати.

— У нас обмаль часу. Я спускаюся вниз.

— Звідки ви знаєте, що часу обмаль?

Макбет відійшов від балюстради й засунув бінокль до кишені.

— Це видно з його зіниць. Він під кайфом, тому готовий стріляти.

Макбет натиснув кнопку на своїй рації.

— Код чотири-шість. Негайно. Банко, бери командування на себе. Прийом.

— Банко командування взяв, прийом.

— Я піду з вами, — сказала Леді, рушаючи слідом за Макбетом.

— Не думаю, що…

— Це моє казино. І мій Джек.

— Послухайте, пані!

— Коллум добре знає мене, жінки діють на нього заспокійливо.

— Це справа поліції, — заперечив Макбет і побіг сходами донизу.

— Я з вами, — кинула Леді й побігла слідом.

Макбет зупинився й заступив їй дорогу:

— Погляньте на мене. Чи скидається на те, що я дозволю вам іти за мною?

— Ні, це ви погляньте на мене, — відказала жінка. — Чи скидається на те, що ви зможете мене зупинити? Коллум чекає, що я йому грошей принесу.

Макбет поглянув на неї. Уважно поглянув. Так, як дивляться на неї інші чоловіки. А ще так, як жоден чоловік чи жінка на неї ніколи не дивились. Не зі страхом чи захватом, повагою чи бажанням, ненавистю, любов’ю чи догідливістю, міряючи своєю міркою, своїми очима, судячи її — правильно чи неправильно. Цей молодий хлопець поглянув на неї так, наче нарешті щось знайшов. Знайшов і розпізнав те, що вже давно шукав.

— Що ж, тоді ходімо, — мовив він. — Але не здумайте розкрити рота, пані.

Товстий килим приглушив звуки кроків, коли вони увійшли до ігрової кімнати.

Стіл, за яким сиділи двоє чоловіків, був освітлений гірше, ніж зазвичай, через розбиту люстру. Обличчя Джека, заклякле від шоку, не змінилося, коли він побачив Леді та Макбета. Леді помітила, як Коллум звів курок пістолета.

— Хто ви? — хрипко спитав Коллум.

— Я — інспектор Макбет зі спецназу, — відповів полісмен, підтяг до себе стілець і сів. Потім поклав обидві руки на стіл, щоб їх було добре видно. — Я прийшов сюди вести з вами переговори.

— Нам немає про що перемовлятися, інспекторе. Це бісове казино дурило мене роками. Воно розорило мене. Вони підтасовують карти. Вона підтасовує карти.

— І ви дійшли такого висновку після того, як причастилися варивом? — поцікавився Макбет, нечутно барабанячи пальцями по велюровій поверхні столу. — Наркотики спотворюють реальність, і ви це добре знаєте.

— Реальність, інспекторе, полягає в тім, що я маю пістолет і розумію все краще, ніж будь-коли. Тому, якщо не віддасте мені гроші, то я спочатку застрелю Джека, потім вас, якщо потягнетеся до свого пістолета, а опісля — так звану Леді, яка тієї миті спробує або втекти, або подолати мене, але буде вже запізно робити і те, й інше. Потім, можливо, я встрелю себе, але хтозна — може, мій настрій покращиться після того, як я відправлю вас трьох до пекла й рознесу цей заклад на друзки, — Коллум тихо хихикнув. — Щось я не бачу ніяких грошей, тому доведеться ці перемовини припиняти. Що ж, почнемо…

Курок піднявся вище. Леді мимоволі зіщулилася, очікуючи гучного пострілу.

— Пропоную зіграти в «або пан, або пропав», — сказав Макбет.

— Прошу? — перепитав Коллум. Бездоганна вимова. Бездоганно виголене обличчя та бездоганний вечірній костюм з випрасуваною білою сорочкою. Леді не сумнівалася, що його спідня білизна також була чистою. Він знав, що це навряд чи допоможе йому покинути казино з валізою грошей. Його винесуть звідси таким самим банкрутом, яким він сюди зайшов. Але бездоганно вдягненим.

— Ми з тобою зіграємо партію в блекджек. Якщо ти виграєш, то отримаєш назад всю суму грошей, які ти тут програв, помножену на два. Якщо ж виграю я, то ти віддаси мені свого пістолета з усіма кулями і відмовишся від усіх своїх вимог.

— Ти блефуєш! — розсміявся Коллум.

— Валізу