Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 97
Перейти на сторінку:

— Я не проти, якщо, звісно, батько не змусить мене весь тиждень вчити матеріал по карзі,- важко зітхаю я.

— Ура! — задоволено плескає в долоні Ліда. — Я тоді тобі в п’ятницю детальніше все розповім. Скоріш за все будемо автомобілем хлопців їхати. Гаразд, мені вже час. Бувайте-бувайте, дівчатка!

— До завтра, — підіймаюся з лавки. — Я ще помалювати сьогодні хочу встигнути.

А в думки закрадається питання — чи буде з нами на вихідних Давид? Ні, навряд чи, адже він мені сам сказав, що занадто старий та зайнятий для такого.

На дорогах затори, я потрапляю саме в час пік. У центрі застрягаю надовго, проте далі дорога майже порожня. Під студію я орендую простору однокімнатну квартиру. Я, звісно, могла б працювати й вдома, адже місця в нас стільки, що влізе рота солдат, але щоб малювати, мені потрібна тиша й повна зосередженість на своїх думках і відчуттях. Коли кожні п’ять хвилин до тебе зазирають із дурними питаннями, чи проханнями намалювати їхній портрет, показати нову картину, кличуть вечеряти, просять терміново спуститися вниз, усе, що я можу зобразити на полотні — своє зле обличчя.

А ще ненавиджу, коли дивляться на мої незакінчені картини. А зацікавлених очей у нашому домі, повірте, вистачає. Тому я обрала квартирку з білими стінами й мальовничим краєвидом із вікна на море, і проводжу там більшу частину свого часу.

Мені залишається зовсім трохи шляху, коли телефон пілікає, повідомляючи про вхідне повідомлення. Я зиркаю поглядом на екран. Давид.

Беру в руки телефон, одним оком в екран, іншим — на дорогу. Присягаюся, відвернулася всього на мить, а потім бах — і в мене врізається чийсь автомобіль.

Давид Котик: «Це не запрошення. Це просто думки вголос».

Я: «Забий. Однаково, судячи з усього, решту дня я проведу в очікуванні ДАІ. До речі, буду вдячна, якщо скинеш їхній номер. Гадки не маю, що робити у випадку ДТП».

Швидко друкую тремтячими пальцями, спостерігаючи за тим, як із другого автомобіля виходить широкий бритоголовий дядечко.

Нам сигналять з усіх боків, оскільки ми перекрили рух. Я перелякано дивлюся увсібіч. Глухий удар усе ще стоїть у вухах. Імовірно, після цього випадку за кермо я сісти зможу не одразу.

Давид Котик: «Батькові телефонуй».

Коротко й по ділу. Давид, виявляється, набагато розумніший, ніж я.

1 ... 27 28 29 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"